Вже стільки літ з часів війни пройшло

Вже стільки зим зійшло – 

А в серці не зміліло джерело.

Які суворі пройдено дороги, 

Щоб все довкруг буяло і цвіло.

9 травня ми будемо святкувати чергову річницю великої Перемоги. День Перемоги лишається одним з найсвітліших, найсвятіших і найбільш хвилюючих свят. Святість цієї дати передамо і наступним поколінням. Бо не черствіє наша пам’ять, із року в рік глибшою стає вдячність тим, хто не шкодуючи ні власної крові, ні життя здолав ненависного ворога у нелегкій боротьбі, відстояв не лише власну свободу, але й врятував від коричневої чуми пів-Європи.

68 років… Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв.

Повідайте, повідайте синам,

Повідайте онукам, ветерани,

Які шляхи пройти судилось вам

Крізь полум’я від Волги на Балкани.

Ветеран поділився з учнями спогадами про тяжкі і грізні роки війни, про свій бойовий шлях.16 років виповнилося Василю, як розпочалася війна. Двічі німці намагалися вивезти його в Німеччину, двічі він тікав додому. 

У 1943 році 18-річний Василь став бійцем 589 стрілецького Червонопрапорного полку. Військова підготовка була короткою – видали зброю, показали що-де, і відразу ж дали наказ у бій. Спочатку були бої під Мелітополем, де на річці Молочній полягло багато покровчан, потім форсував Сиваш. Неодноразово ходив Василь у розвідку, брав «язиків», а під час чергового завдання – доставити «язика» розвідгрупа, в якій був Василь Шульга, потрапив під артобстріл. Спасибі другу, дотяг пораненого Василя до своїх, а потім шпиталь. А ще рани не зажили, а його у складі резервного полку знову направляють на фронт. Бої саме точилися у Литві, Латвії. З великими втратами було взято Кенігсберг. Не встигли відпочити, як отримують наказ йти на Берлін. Саме на підступах до Берліна (полк Василя Антоновича не дійшов до лігва фашизму 20 км) почув він про Перемогу.

Велике задоволення отримали учні від спілкування з Василем Антоновичем Шульгою. Зберіг ветеран і силу духу і почуття гумору і молодецьку бадьорість. Не нарікає на життя, хоча в нього нестерпно болять старі рани , щемить серце, коли приходять спогади…

Учні вітали ветерана піснями та віршами про війну, задавали багато питань.