КЗК «Покровська бібліотека»

Новий сайт

Admin — Fri, 01 Feb 2019 12:15:37 GMT

Нові публікації на новому сайті

http://pokrlib.org

Презентація книг Бориса Ковтонюка

Admin — Fri, 07 Dec 2018 08:49:22 GMT

У Покровській бібліотеці відбулася презентація збірки Бориса Ковтонюка «Унікальні люди Придніпров’я», книги «Таємні дороги запорожців» і біографічного довідника «Нестор Махно», написаного у співавторстві з Людмилою Ковтонюк.

Борис Мусійович — ветеран журналістики, автор восьми книг: трьох збірок поезії та п’ятьох краєзнавчих; організатор комплексних (авто-вело-водо-пішохідних) експедицій «Запасний шлях “із варягів у греки”, або Таємними дорогами запорозьких козаків» степовими річками та їх берегами від Дніпра до Маріуполя, «Козацький зимівник», «Дорогами Нестора Махна». Співавтор фото до цієї та інших ілюстрованих книг — Людмила Ковтонюк, дружина, ведуча сайту «ДОГО «Краєзнавче товариство «РІДНОКРАЙ».

На зустріч з Борисом і Людмилою Ковтонюками до бібліотеки прийшли місцеві краєзнавці, члени поетичного клубу «Ліра», вчителі, учнівська молодь, читачі бібліотеки — шанувальники історії рідного краю, також були присутні селищний голова С.А. Спажева і заступниця начальниці соціально-гуманітарного відділу виконкому селищної ради Л.Б. Помазан.

Яскравий збірник «Унікальні люди Придніпров’я», містить історії тих, хто робить дійсно незвичні і особливі речі. Неординарне видання побачило світ за підтримки обласної ради та креативного та енергійного упорядника Бориса Ковтонюка Тут зібрані шістдесят три історії тих, хто прославив Дніпропетровщину далеко за її межами. Історії унікальних дніпрян об’єднані у розділи: «Колекціонери», «Від колекції — до музею», «Майстри», «Диво-садиби», «Екстремали», «Окрилені Музою», «Особистостям немає ліку». В останній ввійшли ті, хто не потрапив у попередні, а про них варто сказати. Кожен герой книги відповідає умові: перший, кращий, єдиний в області, або ж унікальний. Багато досягли всеукраїнського, європейського і світового рівнів. Серед герої книги — четверо з Покровського району. Одному із героїв — організатору всеукраїнських фестивалів гармоністів у сільській глибинці 80-річному Віктору Галчанському була подарована книга під час презентації, яка відбулася в Гаврилівці на початку грудня. На презентації у Великомихайлівці, яка очікується невдовзі, будуть вручені книги ще двом героям книги.

На зустріч в Покровську бібліотеку був запрошений покровчанин Віталій Волохань, якому присвячена стаття в книзі, як творцю найбільшого в Україні металічного герба України (4 м), встановленого на центральній площі селища, до речі, за власні кошти. Автором йому була подарована книга.

Книга «Нестор Махно. Біографічний довідник», вийшла друком цього року. Борис та Людмила Ковтонюки впродовж багатьох років вивчають той бурхливий переломний період нашої історії. Укладений ними у хронологічному порядку довідник на базі архівних, музейних документів, наукових та інших джерел, присвячений 125-річчю з дня народження Н.І.Махна, дає можливість чітко прослідкувати не тільки за найважливішими віхами біографії неординарної особистості від першого до останнього дня життя, а й зрозуміти основні механізми чергового поневолення українського народу

Книга «Таємні дороги запорожців» написана за дослідженнями перших в Україні комплексних експедицій «Запасний шлях «із варягів у греки», або Таємні дороги запорозьких козаків» та «Козацький зимівник», проведених ДОГО «Краєзнавче товариство «Ріднокрай», яке Б. Ковтонюк очолює, відповідно, у 2009—2013 роках. Вона є своєрідною історичною реконструкцією старовинного водного шляху степовими річками від сучасного Дніпропетровська до Азовського моря. На базі історичних, гідрологічних та інших матеріалів автору вдалося розставити всі точки над «і» у довготривалих дискусіях щодо проходження даного маршруту.

Борис Ковтонюк цікаво, дотепно, емоційно розповідав про свою творчість, подорожі, дослідження і краєзнавчі відкриття. Ділився задумами нових творів. Навіть запропонував допомогу в розробці туристичних маршрутів Покровщиною, наголосивши що у нас є унікальні місця, які точно приваблять туристів.

Світлана Анатоліївна Спажева подякувала Борису Мусійовичу за його творчість і талант. Зокрема, в планах громади по розвитку туризму досвід мандрівок Покровщиною подружжя Ковтонюків стане гарною допомогою, вона запропонувала, щоб один з туристичних маршрутів носив ім’я Ковтонюка.

Борис Мусійович відповів на запитання присутніх. Директор бібліотеки В.І Штепенко подякувала Б. Ковтонюку за цікаву зустріч і подарувала для його колекції чашки з зображенням козаків.

Після загального фото на пам’ять, черга читачів з купленими під час заходу книгами вишикувалася для автографа автора. Бесіда продовжувалася й тут, для кожного були написані особливі слова, розказана якась цікавинка чи смішний випадок. Дякуємо Людмилі Василівні і Борису Мусійовичу Ковтонюкам за цікавий час, проведений з ними, за їх щирість, енергійність, приклад творчого і діяльного життя.

Переглянути фото

Ми пам’ятаємо! Ми сильні!

Admin — Thu, 22 Nov 2018 13:59:23 GMT

Масштабними заходами Україна та світ відзначають 85-ті роковини Голодомору. Міжнародна акція «Запали свічку пам’яті», Міжнародний форум «Україна пам’ятає, світ визнає», меморіальне засідання Верховної ради України, відкриття виставки «Україна 1932—1933. Геноцид голодом» та загальнодержавні жалобні заходи 24 листопада покликані вшанувати вбитих у 1932—1933 роках.

Цього року національні пам’ятні заходи до 85-тих роковин геноциду проходять під гаслом «Ми пам’ятаємо! Ми сильні». У свою чергу слоганом міжнародної кампанії є слова «Україна пам’ятає — світ визнає!».

На вечір-реквієм «Пам’ять про голодний 33-й» присвячений Дню пам’яті жертв голодомору, в читальній залі бібліотеки зібралися учні групи К-18-4 та ОК-18-6 ВПУ-75, відвідувачі бібліотеки. Було розгорнуто дві книжково-документальні виставки, які репрезентували дослідження та документальні публікації про геноцид українського народу, художні твори та публіцистику, що відобразили увесь трагізм будівництва ідеологічного новотвору — «радянського народу». Ведучі — бібліотекарі О. Котенко і Л. Таращук виступили з розповідями про жорстоку дійсність 30-х років ХХ сторіччя. Суцільна колективізація селянства, план державних заготівель, кампанія проти «куркулів», початок і характер голоду 1932—1933 років, «Закон про п'ять колосків», постанова про чорні дошки, випадки канібалізму, терор голодом, жорстокі цифри та факти, порушення демографічного балансу, поняття геноциду, перші згадки про Голодомор в пресі, літературі — про це, та інше йшлося на вечорі. Між їх виступами на екрані демонструвались уривки з двох фільмів — документальні кадри з життя голодуючих українців 30-х років — про штучність Великого Голоду і як наслідок — необхідність формулювання його як геноциду. Тривожна і сумна «Панахида за померлими з голоду» Є.Станковича на вірші Д. Павличка у виконанні Б. Ступки, Н. Матвієнко, «Свіча» у виконанні О. Білозір додавали трагічної урочистості заходу.

Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять мільйонів безвинних людей, що полягли від голодоморів ХХ сторіччя.

Переглянути фото

О, мово моя, душа голосна України

Admin — Wed, 07 Nov 2018 14:37:01 GMT

Для кожного народу його мова є найважливішою, бо у ній втілюється погляд на світ, на самих себе. Мова виражає єдність держави. Мова — символ свободи, отже державності народу. В національній державі ототожнюється держава, нація, мова. Ураховуючи важливість ролі української мови в консолідації суспільства в Україні з 1997 року щорічно 9 листопада відзначається День української писемності та мови.

До читальної зали нашої бібліотеки на літературно-музичну годину «О, мово моя, душа голосна України» було запрошено учнів ВПУ № 75 групи К-18-4, ТЕ-17-3

Разом з ними ми згадали витоки і творців української писемності — святих Кирила і Мефодія та давньоруського літописця Нестора. Ми говорили про багатство і милозвучність мови українців, красу і пісенність українського слова. Говорили і про важкий шлях розвитку нашої мови. На цьому шляху були і перепони, і заборони, репресії і переслідування.

На святі звучали вірші, пісні, присутні переглянули кілька відео: про творців слов’янської азбуки Кирила та Мефодія, про Нестора Літописця, історію переслідувань української мови, цікаві факти про мову, про мову від Оксани Забужко з серії відео-роликів за участі українських письменників «Переходь на українську», відео «Військові та волонтери про українську мову».

Нашому поколінню випало складне, але почесне завдання — відродження української мови, держави, нації. І виконати його — наш громадянський обов'язок.

Переглянути фото

Футбол — улюблена гра мільйонів

Admin — Fri, 26 Oct 2018 11:24:59 GMT

Футбол — популярний спорт, який своєю, енергійністю, напором дарує тисячам вболівальникам насолоду від красивої гри. За кількістю гравців і глядачів у більшості країн футбол — гра номер один, його масовість неухильно зростає. Чому ми закохуємося у футбол? Як це відбувається?

Хороший футбол — красива і складна гра, і ці дві якості нерозривно пов'язані, він виховує в людині силу, вправність, волю до перемоги, тому і захоплює нас.

Для багатьох людей футбол став стилем життя, професією або головним захопленням. В цю гру грають професійні гравці і незліченна кількість любителів — на вулицях і дворових майданчиках. А скільки вболівальників збирають матчі улюблених команд!

Тож не дивно, що у шанувальників футболу всього світу є своє свято — Всесвітній день футболу. Подякувати за нього можна ООН, яка і запропонувала його відзначати 10 грудня кожного року. Таким чином міжнародне співтовариство віддає данину цьому виду спорту, який для багатьох мільйонів не просто гра, а стиль життя.

Перша згадка про футбол як «про гру у м’яч ногами» історики знайшли у китайських джерелах, що датуються другим тисячоліттям до нашої ери. Гра у футбол дозволяла китайським воїнам підтримувати добру фізичну форму.

У футбол грали й у Давній Греції, і Римі близько двох з половиною тисяч років тому. У Греції ця гра називалася «битва за м’яч».

Історія сучасного міжнародного футболу розпочалася в 1863 році. Тоді відбувся перший міжнародний матч між Англією та Шотландією. Родоначальницею сучасного футболу є Англія.

В Україні футбол з’явився наприкінці ХІХ ст. у Одесі. Першими гравцями у футбол були англійські моряки в порту Одеси, які створили і найперші команди. У 1884 році в Одесі було збудоване перше футбольне поле, іноземці популяризували футбол серед місцевого населення.

Офіційно першим футбольним матчем в Україні зараз вважається матч у Львові 14 липня 1894 року між командами Львова і Кракова.

Треба сказати, і у нас на Покровщині, з давніх часів футбол є одним із найпопулярніших видів спорту. Ще у 1898 року, через 4 роки після першого матчу на теренах України, а це 120 років тому, на території Олександрівської (Гнєдінської) школи було устатковане перше футбольне поле за всіма правилами і канонами, для занять її учнів модною спортивною грою — футболом.

Про це говориться в мемуарній та краєзнавчий літературі, відомо з офіційних джерел, зокрема Таран Дмитро Захарович, вчитель за фахом і краєзнавець по життю, працюючи в архівах Запоріжжя знайшов ці данні.

На схід від підсобних приміщень сільськогосподарської школи, яку відкрив Микола Олександровича Каришев простягалася велика рівна ділянка, на якій розміщувався спортивний майданчик із футбольним полем.

Отож можна стверджувати, що в ті далекі роки покровчани були знайомі з найпопулярнішим нині видом спорту — футболом. Звісно, тоді грали саморобним м’ячем, з технічними прийомами володіння ним, тактикою гри були майже незнайомі. Але поступово цікавилися вже існуючими у світі правилами та новинками гри.

З метою популяризації футболу, в читальній залі бібліотеки проведено вечір зустріч учнівської молоді з ветеранами спорту Покровщини «Історія футболу на Покровщині». На зустріч було запрошено учнів груп ОК-17-6, ОК- 17-5, ТМ-15-1 ВПУ-75, ветерана спорту Сергія Івановича Волкова та земляка, кадрового військового, активного спортсмена Сергія Федоровича Колісника.

Про яскраві сторінки історії футболу на Покровщині присутнім розповів ветеран спорту С.І.Волков. Вже не вперше в бібліотеці проходять зустрічі Сергія Івановича з молоддю, під час яких він не тільки розповідає про історію спортивного життя на Покровщині, а й на власному прикладі показує як заняття спортом, здоровий спосіб життя допомагає зберегти здоров'я, молодецький гарт, бадьорість, впевненість в собі і в зрілі роки. Сергій Іванович викликав присутніх на змагання.

Надзвичайно цікава людина, Сергій Федорович Колісник, поділився своїми спогадами і роздумами про вплив спорту на становлення його характеру і ту роль, яку зіграв спорт у його житті і вирішив долю.

Зустріч пройшла насичено і піднесено, присутні з задоволенням відповідали на питання вікторини. Призи з спортивною символікою дісталися найерудованішим і фізично підготовленим. По закінченню зустрічі учні ознайомилися з книжково-ілюстративною виставкою «Футбол — улюблена гра мільйонів», де розміщені книги про видатних футболістів, футбольні команди та матеріали з історії розвитку футболу на Покровщині, тематичною викладкою спортивні досягнення покровчан.

Організатори заходу щиро вдячні ветерану спорту Покровщини С.І.Волкову та нашому земляку С.Ф. Коліснику за цікаву та корисну програму зустрічі.

Переглянути фото

Завідувачка відділу обслуговування
О. Котенко

…Я з осені родом

Admin — Sat, 06 Oct 2018 08:29:56 GMT

…Я з осені родом, де неба вертеп,
Та Вовчої тиха розмова,
Де зорі приходять ночами до верб,
Шумить листопадова повінь.

4 жовтня в бібліотеці відбувся творчий вечір місцевого поета і композитора Олексія Павловича Гасенка на честь його 80 – річного ювілею. Привітати шановану на Покровщині людину, прийшли представники місцевої влади: заступниця голови Покровської РДА Давиденко Л.А., начальниця відділу культури, національностей і релігій райдержадміністрації Разгулова Н.О., секретар Покровської селищної ради Єрмак Т.М., начальниця соціально-гуманітарного відділу селищної ради Колісник Т.Ф., заступниця начальниці соціально-гуманітарного відділу селищної ради Помазан Л.Б., працівники Покровського центру дозвілля на чолі з директором О.І Ященком, члени клубу поетів «Ліра», народний самодіяльний хор ветеранів праці та користувачі бібліотеки, шанувальники поезії. Було сказано багато теплих привітальних слів і побажань, вручено подарунки. Спілкування було невимушеним і теплим. Звучали вірші і пісні ювіляра. З особливим захопленням був сприйнятий виступ Олексія Павловича, який читав нові поезії, дотепно , з гумором розповідав про своє життя і творчість.

Світ поета Олексія Гасенка – це музика степу, це простір, де духмяно пахнуть трави, б’ють чисті джерела, голубіє небо, квітують квіти, летять журавлі. Це світ, де живуть красиві душею люди, і ця любов до людей, до природи бринить у кожному слові поета.

День натомлений ліг спати у степи навстіж розкриті,
Перепілка вийшла жати. Піснею запахло жито.
Місяць серп на вітрі точить. Небо зорями іскриться,
Помогти косити хоче, з перепілками зустрітись.
Як чудово. Серце просить у покосах походити
Перед тим, як ляжуть роси,
Мак червоний запалити.

Справжнє захоплення поезією прийшло до Олексія Павловича уже в зрілому віці. Хоча творити ніколи не пізно. Якщо не полишає натхнення, працює уява, не підводить пам’ять, не бракує думок, почуттів, хисту, то й вік не перешкода.

Свою першу збірку «Пісня вітрів степових» він видав у 1997 році, другу «Покровський краю – степова перлина…» у 1998 році, третю – «Прозрінь» у 2001 році. Здається тривалий час поетична енергія немов акумулювалася в душі поета з тим щоби потім буйно, нестримно, рвучко вилитися на папір в чудові поетичні рядки. Олексій Павлович пише багато і натхненно, вдосконалюючись з кожною збіркою, з кожним новим поетичним твором, відгукуючись на всі події новим віршем чи поемою. І хоч за браком коштів немає можливості в останні роки видавати свої вірші, яких зібралося чимало, мабуть не на одну збірку, та втішає те, що здається з’явилась можливість і незабаром ми зможемо познайомитися з новою збіркою поета.

Вірші Олексія Павловича пронизані непідробною щирістю, ніжністю, добротою, пісенністю. Мало в кого не защемить душа, не сповниться ніжністю серце, коли він почує такі пронизливі вірші О. Гасенка.

Ці вірші такі образні, витончені, такі красиві, ніжні, в них відчувається перо майстра. Вірші Олексія Гасенка мають успіх у читачів різного віку. Може причина успіху поета в його доброті, у його великій любові до рідної землі, до людей, що живуть поруч з ним на цій землі.

А починалося все з дитинства, з рідної батьківської домівки, зі стежини у дворі.

Дитинство в штанях на підтяжці
Зарошене в травах дзвінких,
Волошками синіми сходиш
У спогадах терпких моїх.
Стежками ховаєшся в полі,
У злиднях шукаєш добра.
Такі вони роки голодні,
Така повоєнна пора.
На сльозах настояні ночі,
В безсонні відкритих очей
Тебе притуляють руками
До маминих теплих плечей.
І ти виростаєш із болю,
Казкове таке, голубе…
Дитинство моє світлооке,
Безмежно люблю я тебе.

Всі покровчани знають, що наше селище умовно поділене на три частини - Центр, західна частина (Сірківка), і східна частина – (Глиняна).

Отож, саме на Глиняній, у скромній, але мальовничій оселі з осокорами біля воріт, з вишневим садком, у простій багатодітній родині восени 1938 року народився О.П.Гасенко. Батьки його – Ірина Василівна та Павло Євдокимович були прості, добрі, трудящі люди. Тато працював у колгоспі був веселий, роботящий чоловік.

Олексій змалку ріс серед розкішної сільської природи. Природа заміняла йому концертні зали і філармонії, звучала величною симфонією життя. Можливо все це непомітно налаштовувало його на музичний та поетичний лад. А ще мама, яка була неграмотною жінкою, але знала безліч пісень, приказок, гарно співала, багато розповідала маленькому Альоші різних історій, казок, зародила будучи простою жінкою, любов до слова до пісні.

Взагалі вся родина у Гасенків була співоча, всі грали на гармошці, всі співали, часто збиралися разом співали всією сім’єю, гарні були в дитинстві часи. Але й горя було вдосталь. Війна торкнулася чорним крилом – не повернувся з війни старший брат Микола. Ось чому таким болем відгукується воєнна тема у віршах поета.

У важкі післявоєнні роки пішов уже переростком Олексій Павлович до школи, спочатку це була Глинянська семирічка, потім середня школа №1 ім. Горького. Минав час, успішно йшло навчання, летіли шкільні роки. Ще в молодших класах відчув хлопець тягу до поезії, почав писати вірші, друкувався в газеті «Зірка», «Юний ленінець» та дальше склалося невдало, юнака не підтримали, піддали критиці, і це все дуже вплинуло на нього, змінило в подальшому його дорогу у житті. Дуже гарно з цього приводу сказав поет, журналіст Олександр Тараненко у передмові до збірки поезій О.П.Гасенка: «Аби один з моїх колег – журналістів кілька десятиліть тому побачив у перших поетичних спробах юного Олексія Гасенка зерно поезії, ми б з вами мали уже зрілого поета з десятками книжок. На жаль, часто буває так, що зазнавши нищівної критики юні таланти кидають перо і обирають собі інший шлях. Молодий покровчани обрав музику».

Після школи Олексій Гасенко вступив до Дніпропетровського культосвітнього училища, але з училища пішов служити до лав Радянської армії. Там він з музикою не розлучався, бо служив в музичній роті, грав на баяні, але й поезія інколи проривалася на світ – писав вірші для бойових листків. Після армії закінчив культосвітнє училище, а потім Запорізький педінститут і, обравши професію учителя музики став працювати вчителем музики в Покровській середній школі, в якій пропрацював багато – багато плідних років, вводячи дітей в чудовий світ музики, навчаючи їх прекрасному і доброму. Музика, педагогіка – це було його життя, повсякчасна нелегка, але улюблена робота. Праця Олексія Павловича заслужено оцінена – за гарні успіхи в роботі йому присвоєно звання вчитель – методист, він має величезну кількість подяк, грамот, педагогічна робота не раз відмічалась на різних рівнях.

Отже, здавалося що все добре складалося в його житті; улюблена робота, гарна сім’я, чудова дружина Лідія Федорівна, донька, вдячні учні, повага та визнання колег, захоплення – керівництво хором ветеранів війни, а пізніше ветеранів праці, якому він віддає всю душу, любов і натхнення, але що поробиш, якщо інша муза все частіше тривожила душу , муза поетична.

Зустріч наша спізніла
Домінує мінор…
Та я рад – не згорділа,
Узяла у свій хор.
У гармонію слова
Початківця ввела,
Від глибин диво – мови
Ще й ключі віддала.

Так сказав сам поет про своє поетичне захоплення, що знову увірвалося в його життя. Отже, уже в зрілому віці взявся Олексій Павлович за перо. Доводиться лише шкодувати, що з таким запізненням відкрив своє серце поезії. Адже образи степу, батьківського дому, запахи колосся і чебреців жили в ньому всі ці роки! Так, він має велике поетичне обдарування. Хіба ж могла людина не обдарована поетичним баченням світу, людина не наділена такою щедрою поетичною уявою побачити як «тирлувалися хмари на овечих хребтах», як «сонце вишиває тихе надвечір’я», або «зорепад калиновий на щоках горить», або «докльовують осінь граки», або «рум’яним сонцем на току всміхається зерно» і можна безкінечно захоплюватися подібними надзвичайно красивими поетичними образами в поезії Олексія Павловича.

Вірші Гасенка різнопланові, різні за тематикою і образами. Багато віршів присвячено школі, вчителям, учням, ветеранам війни. Тема війни особливо хвилює поета, проходить через його серце. Є у нього дуже зворушлива поема «Зойк ромашки» - це відгук поета на подвиг нашого земляка Володі Білозуба, що служив авіа механіком у французькому авіаполку «Нормандія – Німан» і трагічно загинув разм зі своїм бойовим побратимом Морісом де Сейном. Поет ніколи не стоїть осторонь подій, події на сході нашої країни, неоголошена війна, мужність наших воїнів, все це виливається у вірші. Своїм учням – Дмитру Севостьянчику та Роману Сеху та їх подвигу він присвятив вірш, який не можна читати без сліз на очах.

Хвилює поета і історична тематика, наш край козацький, багато віршів Олексія Павловича присвячено цій темі, зокрема поема «Сірко», вірші «Муравський шлях» «Козак Мамай», «Іван Мазепа» та багато інших. Поет торкається історичної тематики, по – своєму осмислює історію України. Олексій Павлович цікавиться історичним минулим нашого селища, він створив вірш «Майдан» -

В своїх віршах він довірливо говорить про рідний край, трудівників – покровчан, відкриває нам світ своєї душі.

Вірш «Покровський краю, степова перлина» - став своєрідним гімном нашого селища. А вірші «Землякам», «Покровчанка» сповнені великої поваги і любові до людей нашого краю.

Дуже гарна у Олексія Павловича пейзажна лірика, він знаходить нові незвичні витончені образи, що духмяніють травами над Вовчою і рідним степом. Вірші «Люблю степи», «Коли вишні цвітуть», «Не виспівуй свою пісню», замальовка «Ліс» - в усіх цих віршах розлита любов до природи, до Батьківщини.

Приходять вірші у сни. Вірші – спогади, вірші – роздуми, вірші – музика душі. Ось невеличкий, але такий зворушливий, такий образний, такий ніжний вірш, який не може не схвилювати.

Півонія біла, як росяний сон,
Ніжно розкрила свій перший бутон.
Першим цілунком на губи лягла,
Першим відлунком зорю підняла.
Ніжності струмінь в душі забринів
Радісний промінь у небо злетів
Сонячні крила розправив ясні
Півонія біла розквітла в мені.

Взагалі, вірші Олексія Павловича дуже мелодійні, вони ніби просяться на музику. І справді, Олексій Павлович багато віршів поклав на музику, вони чудово звучать на концертах, фестивалях і в затишній камерній обстановці. «Чайка степова», «Калиновий вальс», «Вчителько моя», «Покровчанка», «Афганістан», «Козацький край», «Лебеді», «Ярмарок», «Покровське моє степове», «Ой летять, летять літа...», «Козацька доля», жартівливі пісні «Як гуляли козаки на Вкраїні» та інші. Пісні О.П.Гасенка виконує хор, виконують різні виконавці.

Т. Перерва

Закриття фотовиставки «Пам'ятки України» в бібліотеці

Admin — Thu, 09 Aug 2018 13:57:29 GMT

З 1 по 31 липня у КЗК «Покровська бібліотека» проходила фотовиставка «Пам’ятки України» найкращих світлин конкурсів «Вікі любить Землю 2017» та «Вікі любить пам’ятки 2017» від «Вікімедіа Україна».

У 2017 році Громадська організація «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину масштабних фотоконкурсів, метою яких є отримання фотографій усіх пам’яток культурної та природної спадщини України під вільною ліцензією та ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Відвідувачі виставки побачили фото, що отримали найвищі оцінки журі та перемогли у номінаціях «Найкраще фото конкурсу». Всього 20 світлин від 11 авторів.

Покровське стало четвертим, після Глухова, Херсона та Запоріжжя, де у 2018 році було прийнято цю мандрівну виставку. Наступна зупинка виставки – Дніпропетровська обласна бібліотека.

За час роботи виставки її переглянуло біля 200 відвідувачів нашої бібліотеки. Гарні фотокартини викликали не тільки естетичне захоплення, але й несли пізнавальний фактор для глядачів, свої враження вони записували в книзі відгуків.

По закінченні експозиції виставки в бібліотеці відбулося її закриття, було запрошено гостей – зацікавлених користувачів бібліотеки. На заході були присутні голова Покровської селищної ради С.А. Спажева, заступник голови І.В. Швидь, заступник начальника соціально-гуманітарного відділу виконкому селищної ради Л.Б. Помазан.

Перед присутніми виступила директор бібліотеки В.І. Штепенко, вона розповіла про роботу бібліотеки в організації інтелектуального дозвілля покровчан, одним з варіантів якого є написання статей до Вікіпедії в бібліотечному Вікігуртку, якій веде інженер-програміст бібліотеки, волонтер Вікіпедії А.С. Ротт.

Анатолій Сергійович в своєму виступі розповів про громадську організацію «Вікімедіа Україна», про цікаві проекти які вона організовує, про участь покровських дописувачів Вікіпедії в цих проектах та велике пізнавальне, дослідницьке задоволення, суспільну користь яку дає робота над статтями до Вікіпедії. Докладно він також розповів про фотокартини з виставки.

Світлана Анатоліївна Спажева подякувала працівникам бібліотеки, директору Вірі Іванівні Штепенко за плідну роботу, та запропонувала провести фотоконкурс для популяризації Покровської громади.

Л. Таращук, бібліограф КЗК «Покровська бібліотека»

Фотовиставка «Пам’ятки України» у Покровському

Admin — Tue, 03 Jul 2018 05:46:35 GMT

3 — 31 липня 2018 року у приміщенні КЗК «Покровська бібліотека» буде проходити виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю» у 2017 році.

У травні та вересні 2017 року у Вікісховище було завантажено 15 тисяч фотографій 1863 пам’яток природи України та 37 тисяч фотографій 17 тисяч пам’яток культурної спадщини України.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та перемогли у номінаціях «Найкраще фото конкурсу». Всього 20 світлин 11 авторів.

Покровське стало четвертим, після Глухова, Херсона та Запоріжжя, де у 2018 році було прийнято цю мандрівну виставку.

Режим роботи: вівторок—п'ятниця з 8 до 17 години, субота з 8 до 16 (неділя, понеділок — вихідні дні)

Адреса: КЗК «Покровська бібліотека», вул. Дмитра Яворницького, 128 (3 поверх)

Довідково:

Вікіпедія — це вільна енциклопедія, метою якої є забезпечення вільного доступу кожній людині до всіх знань людства і яку кожен може редагувати.

«Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) – міжнародний фотоконкурс, метою якого є збір фотографій природних пам’яток під вільною ліцензією, для того, щоб цими світлинами можна було ілюструвати статті у Вікіпедії та інших вікіпроектах. Конкурс також спрямований на захист природи Землі та привернення уваги до проблем збереження природно-заповідного фонду, зокрема в Україні. Міжнародний фотоконкурс «Вікі любить Землю» вперше було проведено в 2013 році в Україні, у 2014 році до нього долучилося 16 країн світу, у 2015 – понад 25, у 2016 — 24 країни, у 2017 році конкурс проходив у 34 країнах. Три роботи з українського топ-10 потрапили до 15 найкращих робіт міжнародного конкурсу.

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) – міжнародний фотоконкурс, метою якого є збір фотографій пам’яток культурної спадщини під вільною ліцензією, для того, щоб цими світлинами можна було ілюструвати статті у Вікіпедії та інших вікіпроектах. Конкурс також спрямований на привернення уваги до охорони та збереження пам’яток. Міжнародний конкурс «Вікі любить пам’ятки» вперше було проведено в 2010 році у Нідерландах, наступного року до нього долучилося 18 країн світу, у 2012-му – Україна. У 2017 році країн-учасниць було 54.

Організатор: Громадська організація «Вікімедіа Україна» (контакти)

Соціально-правовий тренінг «Домашнє насильство: попередити та допомогти»

Admin — Fri, 25 May 2018 12:13:35 GMT

2018 рік проголошено в Україні роком реалізації правопросвітницького проекту «Я маю право», створеного і започаткованого Мінюстом України. У рамках проекту проводиться інформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав за найбільш актуальними напрямками.

24 травня — в читальній залі бібліотеки в рамках реалізації правопросвітницького проекту «Я маю право» для учні 8-х класів Покровської гімназії проведено соціально-правовий тренінг «Домашнє насильство: попередити та допомогти».

В тренінгу брали участь начальник відділу «Покровського бюро правової допомоги» Єфіменко О.В., дільничий офіцер поліції Пилипенко М.І., інспектор покровського відділення з питань пробації психолог Маковецька Т.А., спеціаліст державної реєстрації актів цивільного стану Ус В.О.

Під час заходу використано відеороліки про сімейні цінності та насильство в сім'ї.

Учні мали можливість у цікавій формі та неформальній обстановці поглибити власні знання з питань що таке домашнє насильство, як його попередити та допомогти і як треба діяти, куди звертатися при випадках, коли став свідком або об'єктом насильства.

Перегдянути фото у фейсбуці

Свято до Дня Європи в Україні

Admin — Fri, 25 May 2018 11:40:20 GMT

У третю суботу травня, починаючи з 2003 року, в Україні відзначається День Європи. Україна — єдина держава не член ЄС, в якій на державному рівні відзначається День Європи (цей день святкують також у країнах-кандидатах — Македонії, Туреччині, Хорватії).

В 2018 році День Європи припадає на 20 травня. Цей день жителі України відзначають як день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Відзначення Дня Європи в Україні — це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

День Європи — це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.

19-го травня — на свято до Дня Європи в Україні, яке проходило в центральному парку наша бібліотека підготувала інформаційно розважальну програму «Галопом по Європах». Відбулася презентація книжково-ілюстративної виставки «Україна — країна європейська», проведено презентацію інтерактивної виставки-загадки «Відкриваєш книгу — відкриваєш Європу», фото-вікторину «Відгадай людину на фото», вікторину «Перевір себе» та інші конкурси. Приємно було спілкуватися з покровчанами різного віку які із задоволенням брали участь в змаганнях на ерудицію, начитаність і кмітливість. Кожному учаснику свята в парку бібліотекарі вручали бейджики у вигляді метеликів в кольорах прапорів ЄС і України з написом гасла ЄС «Єдність у різноманітті».

КЗК «Покровська бібліотека»

Новий сайт

http://pokrlib.org

Презентація книг Бориса Ковтонюка

Переглянути фото

Ми пам’ятаємо! Ми сильні!

Переглянути фото

О, мово моя, душа голосна України

Переглянути фото

Футбол — улюблена гра мільйонів

Переглянути фото

…Я з осені родом

Закриття фотовиставки «Пам'ятки України» в бібліотеці

Фотовиставка «Пам’ятки України» у Покровському

Соціально-правовий тренінг «Домашнє насильство: попередити та допомогти»

Перегдянути фото у фейсбуці

Свято до Дня Європи в Україні

Фото у фейсбуці