Якщо любов лежить в основі руху Всесвіту, то, без сумніву, вона творить і мікросвіт будь-якої особистості. Особливо цікаво нам, як це небесне почуття впливає на геніїв, яке місце займає в їхньому житті. Академік О. Білецький писав: «У своїх поезіях Шевченко передовсім лірик, який завжди кипить, бушує, перебиває сам себе, плаче, проклинає і, врешті решт, показує нам, насамперед, себе самого…»

Вся творчість Шевченка пройнята таким всесильним почуттям, як любов. Слова з «Молитви» Шевченка можна поставити епіграфом до його творчості

Серце митця було напрочуд чутливим до краси. А жінку Кобзар вважав «самим блестящим перлом в венце созданий». Тому й не дивно, що поет захоплювався жінками, вони хвилювали його уяву, викликали любов, прагнення створити свій «куточок раю».

Шевченко – тонкий лірик, якому не чуже усе людське, зокрема й кохання. Він мав свій ідеал жінки, кохав і був коханим. Шевченко знав багато жінок. Серед них: перша любов – Оксана Коваленко, поміщиця Ганна Закревська, княжна Варвара Репніна, Ликера Полусмакова, з якою він мріяв одружитися після заслання. Жодна з красунь не подарувала йому родинного щастя, зате відобразилися в творчості поета. Про це йшла мова під час літературно-музичного вечора «Тарасові музи» що відбувся  в читальній залі районної бібліотеки на який зібралися читачі дорослого абонемента. В розповідь ведучих про жінок, що залишили свій слід в житті поета впліталися вірші як самого Шевченка, так і вірші інших поетів про Тараса. Зворушливо звучали під час вечора інструментальна музика, пісні на слова Шевченка та українські народні пісні. А в цей час присутні могли споглядати на екрані портрети жінок доля яких переплелася з долею великого Поета.