17:26 Їх долі обпалені війною | |
 Афганська війна залишила незгойну рану в свідомості нашого народу, що невгамовним болем нагадує про уроки історії, адже тисячі синів і доньок України заплатили здоров’ям і життям за хворобливі прагнення тодішнього керівництва держави. Тому збереження пам’яті про цей біль треба новим поколінням і, насамперед, нашій молоді, щоб більше ніколи сльози втрат не вкривали очі матерів України. Збереження пам’яті про Афган – це наш священний обов’язок перед тими, кого забрала та жахлива війна, кого так несправедливо сьогодні немає з нами.Ця війна давно стала надбанням істориків і політологів, але вона залишається для багатьох наших співвітчизників частиною життя, суворою правдою про опалену вогнем далеких афганських гір молодість. Правдою про вірність обов’язку, дружбу і героїзм. Ця війна загартувала ціле покоління громадян нашої держави, навчивши понад усе цінувати життя, людяність, справедливість. Мабуть, саме тому афганці відіграють таку важливу роль в процесах розбудови громадянського суспільства, ставши впливовим чинником соціально-політичних процесів в нашій молодій Україні. Історія свідчить, що пам'ять і правда є запорукою того, що історичні помилки не повторяться в майбутньому. І ніхто, окрім солдата, не зможе розповісти цю правду про афганську війну. Їм старість більше не страшна, - І світ запам'ята їх молодими, А нам, що залишилися живими, Синам давати їх імена. Боляче й гірко від того, що афганська війна, яку нам нав'язали політики, забрала життя ні в чому не винних хлопців, що рішення про припинення бойових дій було прийнято занадто пізно. За ілюзорні ідеї своїх правителів ми заплатили занадто велику ціну. Кожен день все більше і більше віддаляє нас від тієї далекої війни в Афганістані. Минуло вже 25 років. Але з кожним днем все сильніше і сильніше оживає вона в душах тих, хто став свідком цієї страшної трагедії, кого обпалила вона своїм чорним крилом. Хочеться, щоб слово війна назавжди залишилася в історії. Нехай молоде покоління радіє сонцю і мирному небу. Не для війни народжуються сини! Мить ... і все життя. Так можна сказати про коротке життя наших земляків - двадцятирічних хлопців, які загинули в афганській війні. У мирний час в їхні домівки приходили похоронки і цинкові труни, страшне горе вривалося в сім'ї. Неможливо усвідомити, що більше ніколи матері не зможуть побачити своїх синів. Цю біль нести матерям, батькам і вдовам до кінця своїх днів. Ні роки, ні час не лікують рани, що кровоточать від непоправних втрат. Пам’ять про наших земляків, які загинули в Афганістані, буде вічно жити в серцях рідних, друзів, односельців. Тож давайте згадаємо їх поіменно: | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
