Дванадцять років провів поет Ка як політичний вигнанець у Німеччині. Через чотири дні після повернення в Туреччину він потрапляє в місто Карс, де має підготувати журналістський репортаж. Тихо і невпинно сипле сніг, Ка блукає вулицями, намагаючись пізнати це сумне і чарівне місто та його мешканців. Чайхани, заповнені безробітними, мандрівна театральна трупа, якій сніг перекрив усі дороги з міста, дівчата-мусульманки, що скоюють самогубства і ведуть боротьбу за право носити тюрбани, різношерсті політичні угруповання, чутки з плітками, революція та вбивства – ось з чим зіткнеться головний герой у Карсі.

Роман «Мене називають Червоний» занурює читача в історію Туреччини, огортає ароматами Сходу. В центрі сюжету – боротьба двох мистецьких шкіл: традиційної, що включає весь накопичений досвід багатьох поколінь художників Сходу, але залишається в межах традиції, і сучасної, що вже знайома з принципами європейського живопису, з його новаторськими прийомами. Один з героїв, побоюючись викриття і заборони ортодоксами нових методів малювання, змушений вдатися до вбивства людини, яку він підозрює у зраді. Пошуку вбивці і присвячений роман Орхана Памука. 

"Музей Невинності" - останній, "викоханий" роман Орхана Памука, Що з'явився в Туреччині наприкінці 2008 р. Найтонше лезо азійської меланхолії та європейської іронії - фірмовий стиль автора - прочиняє перед "читачем Щасливого 21 століття" двері у "цнотливу", "невинну" епоху. Щастя й кохання - чи є вони? Орхан Памук розмірковує над цим питанням разом з головним героєм роману Кемалем Басмаджи, назавжди закоханим у дівчину Фюсун.

Генріх Белль (1917—1985) — відомий німецький прозаїк, драматург, публіцист і філософ, лауреат Нобелівської премії з літератури (1972). У1959 році побачив світ найвідоміший його роман «Більярд о пів на десяту».Дія роману обмежена одним днем, та завдяки спогадам і внутрішнім монологам персонажів вміщує історію трьох поколінь сім’ї архітекторів Фемелів. Підсумовуючи життя у день свого вісімдесятиліття, Генріх Фемель, головний герой роману, відчуває себе банкрутом: лежить у руїнах після війни зведене ним величне абатство, померли троє його дітей, збожеволіла жінка. Що ж залишилось? Його іронічне ставлення до всього у світі? Але й це вже не рятує. І той чіткий розпорядок, у який він силкується вкласти своє життя, невипадково викликає асоціації з червоними та білими більярдними кулями, що котяться по зеленому полю...

«Людей нагородили пам'яттю як тимчасовим напівзасобом, затичкою, бо для них час спливає дуже стрімко і що минуло — те минуло без вороття. А я мав привілею смакувати все з самого початку...» — так каже про себе Джам-батиста Бодоні на прізвисько Ямбо, шістдесятирічній букініст з Мілана. Він утрачає пам'ять після інсульту, не може згадати свою родину, минуле і навіть власне ім'я, та при цьому пам'ятає все, що колись читав. Щоб знайти втрачене минуле, Ямбо їде до маєтку, де проминуло його дитинство. Він шукає себе самого серед старих газет та книг, дитячих журналів та коміксів, та йому не вдається повернути спогади. Ямбо вже готовий припинити пошуки, та тут він знаходить... Але не будемо розкривати всіх таємниць, читач має розкрити їх сам, дійти до кінця, як, урешті-решт, дійшов до кінця Ямбо...

Роман – захоплююча детективна історія, органічно вплетена в реальні історичні події XIV століття. У середньовічному монастирі за загадкових обставин один за одним гинуть ченці. З’ясувати причину їхньої смерті доручено ученому-францисканцю Вільяму і його помічнику Адсо. Розпочавши розслідування, вони занурюються у лабіринт підступних інтриг, політичних махінацій, потаємних пороків та абсурдних забобонів, якими сповнене життя монахів, і, вирішуючи багато філософських питань, ідучи шляхом логічних розміркувань, розкривають загадкові вбивства. 

В романі є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони і так далі і таке інше. Втім у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі існували насправді й робили саме те , що описане… 

Роман видатного німецького письменника, нобелівського лауреата Гюнтера Грасса "Бляшаний барабан" - перша частина епічної, так званої "данцизької", трилогії. До неї також входять повість "Кіт і миша", що була надрукована у видавництві фоліо у 2008 році, та роман "Собачі роки". Побудований в традиційному жанрі роману виховання, "Бляшаний барабан" вражає незвичністю головного героя. Юний Оскар у три роки перестає рости на знак протесту проти життя дорослих. 

Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала її життя, запроторивши її до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим її несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе. 

Стіґ Ларссон (1954—2004) — талановитий шведський письменник і журналіст, твори якого набули популярності вже після передчасної смерті автора.Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.

Весь роман написано як наратив від першої особи головного героя. Яке в нього ім’я – байдуже і автору, і, слід визнати, читачеві. У творах Муракамі взагалі майже немає імен. Так і тут – тільки характерні позначення «моя подружка», «дивний чоловік», «мій компаньйон» і т.д., або ж прізвиська. І от цей головний герой, журналіст, несподівано виявляється втягнутим у пошуки непростої вівці – це не тільки справа загальнодержавної значимості, але найголовніше, що неабиякий стосунок до вівці має старий друг героя Пацюк. Тому-то він і береться шукати вівцю сам – тому що пошук вівці означає пошук Пацюка, пошук свого минулого…

Муракамі Х. 1Q84: роман [у 3-х кн.] /Х. Муракамі; пер. з япон. І.П. Дзюба. – Х.: Фоліо, 2012. – 543 с. 68 

Віра і релігія, кохання і секс, зброя і домашнє насильство, вбивство за переконанням і суїцид, втрата себе й духовна прірва між поколіннями батьків і дітей – усе це майстерно переплетено у детективному сюжеті роману, де події відбуваються у двох паралельних реальностях: Токіо 1984-го і Токіо, за висловлюваннями головної героїні Аомаме, «незрозуміло якого (1Q84)» року. 

Роман відкриває читачеві світ антикварів і колекціонерів, у якому старовинна картина фламандського художника XV століття Пітера ван Гюйса є ключем до розгадки жорстоких злочинів, що скоєні в наші дні: за кожну програну фігуру в шаховій партії заплачено людським життям. Злочини тривають, і все ясніше стає жахливий задум убивці.

Рюноске Акутагава (1892—1927) — знаменитий японський письменник, чиїми творами захоплюються читачі в усьому світі. Вишукане переплетіння вимислу і реальності, глибокий психологізм, парадоксальність суджень і тонка іронія, що притаманні літературному стилю письменника, примушують замислитися над головним питанням — що є істина і чи в змозі людина осягнути її... У віці 35 років Акутагава добровільно пішов з життя, залишивши у спадок велику кількість новел, мініатюр, сценаріїв, віршів, що стали частиною золотого фонду світової літератури.

Патрік Зюскінд народився у 1949 році в Амбаху (Німеччина) в родині письменника. Кар'єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав історію в університетах Баварії. Успіх прийшов після виходу його першого твору «Контрабас», далі були «Парфуми», «Історія пана Зоммера» (перші два твори вийшли друком у видавництві «Фоліо»). Повість «Голуб» побачила світ у Швейцарії 1987 року.Звичайнісінький птах — голуб, — що раптово залетів до маленької кімнатки на сьомому поверсі, зруйнував усталене життя Йонатана Ноеля. Він загнаний, він знесилений, він у відчаї, він навіть здатен на самогубство, він може відмовитися від усього, навіть від самого себе...

Книга відомого французького письменника присвячена питанням сенсу життя поміж буденного життя позбавленого сенсу. Твір описує події в невеликому містечку на побережжі Середземного моря в якому почала поширюватись епідемія чуми. Автор підіймає теми абсурдності життя, свободи і вибору.

У романі «Наївний. Супер» 25-річний хлопець раптом усвідомлює, що життя не вдалося, й у будь-який спосіб намагається все змінити. Він розважається грою з м’ячем, гамселить по дитячій дошці-гупанці, заприятелював із маленьким хлопчиком, із котрим, як з’ясувалося, у нього дуже багато спільного, і нарешті, таки знаходить сенс життя — так просто і ненав’язливо Ерленд Лу говорить про складні речі: про час, вічність, Всесвіт, дитинство — про те, що в житті важливе, а що не варте уваги.

У романі «Полонянка», опублікованому у 1923 році автор зображує складні людські стосунки. Марсель, засмучений пристрастю та ревнощами, ув’язнив Альбертину у своїй квартирі. Коли напад ревнощів стихає, він усвідомлює, що більше не кохає свою подружку, та коли ревнощі спалахують з новою силою, кохання перетворюється на страшну муку.

Чарівна історія кохання, інтелектуального прозріння й епохи, за словами Андре Моруа «повної сумного зачарування приреченості», постає на сторінках роману, який приніс авторові загальне визнання.

Роман опублікований у 1921 – 1922 роках, збудована частина Прустового твору, тому автор не скупиться на нові перипетії й повороти, не послаблюючи, при цьому, драматичної пружини.

Це перший крок у світ, де минуле і сучасне створюють складний візерунок, сліди якого після Пруста можна віднайти у багатьох зовсім різних «архітекторів» світової літератури.

У романі зображено звичаї вищого світу. Життя світських левів і левиць не таке вже й райдужне, як здається на перший погляд, позаяк представники цього прошарку суспільства постійно носять маски, грають відведені їм ролі.

У Сіднеї жорстоко вбито молоду норвежку Інгер Холтер. Для розслідування цього злочину на допомогу австралійським поліцейським приїздить детектив із Осло Харрі Холе. В Австралії на нього чекає багато несподіванок. Тут він зустрічає й втрачає друзів і кохання. А пошуки вбивці, подібного до страшного змія Буббура з легенди австралійських аборигенів, перетворилися для нього на смертельний бій із загадковим ворогом.

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвежську школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи „Di Derre”, а наприкінці 90-х ще й як письменник, автор серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – „Нетопир” (1997) був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання „миттєвого бестселера” й приніс автору престижну премію „Срібний ключ”. Занурившись у справу про нелегальну торгівлю зброєю, детектив Харрі Холе натраплає на дуже підозрілу оборудку: хтось за великі гроші придбав гвинтівку з оптичним прицілом. Хто він і на кого збирається полювати? Відповіді немає, а зброя між тим вже діє, вбивства йдуть одне за одним, і "мисливець", схоже, вважає себе непереможним. Харрі іноді здавалося, що він ганяється за привидом. Страшно навіть уявити, хто може стати наступною жертвою. Убивцю слід зупинити за будь-яку ціну, і Харрі вже знає, як це зробити...

Хто він, Голден Колфілд? Бунтар? Ні. Філософ, який дав світові якесь нове вчення? Ні. Супермен, який урятував людство від страшенної небезпеки? Ні. Він просто 17-річний хлопчина, який утік зі школи. Він бачить світ та суспільство такими, якими вони є насправді. І тому з тих пір, коли вперше був опублікований роман Джерома Д. Селінджера «Ловець у житі», Голден Колфілд є героєм для багатьох поколінь молоді, яка не хоче жити в рамках, що ставлять дорослі…

Євангелія від Ісуса Христа» (1991), мабуть одна із найскандальніших книжок ХХ століття. Церква визнала її образливою для католиків, однак саме цей роман автор одержав Нобелівську премію. Сарамаго зумів дати власне – глибоке та оригінальне – трактування епізодів Нового Завіту. Автор позбавляє Ісуса героїки, показуючи його перш за все людиною з її бідами та сумнівами, бажаннями та помилками.

Джонатан Франзен (нар. 1959 р.) – відомий американський письменник, у 2001 році удостоєний Національної книжкової премії США 

У романі "Свобода” (2010), що блискуче відроджує традиції великої прози XIX століття, Франзен розмірковує над тим, чи є свобода вибору, чи знаємо ми, чого прагнемо, коли бажаємо свободи, як легко жертвуємо близькими людьми заради її привида.