Хрещення Русі – процес прийняття і поширення християнства на землях Київської Русі. Основна подія – масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі. 

За Указом Президента України 1025- річчя хрещення Київської Русі відзначатимуть 28 липня по всій країні. За православним календарем саме у цей день ушановують пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі.

З хрещення почалась нова епоха духовного розвитку та становлення слов’янських народів. Писемність, освіта, духовна культура отримали потужний імпульс до розвитку.

Свідчення істориків говорять про появу християнства на території сучасної України у пізньоантичних містах Північного Причорномор’я, які були населені грецькими колоністами. З цього регіону починає поширювати християнство на теренах Східної Європи апостол Андрій Первозданний. Особливого значення для слов’янського світу має переказ записаний у повісті « Временних літ», про те, що перший благовіст Христової віри приніс на землі України апостол Андрій. Він благословив гори, де тепер стоїть Київ, поставив хрест на місті нинішнього Андріївського собору, і віщував місту, яке мало тут постати, торжество нової віри і світле християнське майбуття.

Археологічні розкопки стверджують про існування церков на Причорномор’ї у 3-4 ст., а найдавніші речі церковного вжитку знайдені в Херсонесі і Керчі, походять з 4-5 ст.

Християнство за перших українських князів

Наприкінці 9 ст. в «руській землі» оформлюється церковна структура – митрополія, на чолі якої став болгарин Михаїл, який схилив київського князя Аскольда до прийняття християнства. Однак обмеженість у перейманні візантійського християнства Аскольдом, його нехтування специфікою слов’янського світобачення призвели до того, що у 882 році Новгородський князь Олег, використавши язичницьку опозицію захоплює Київ. Наступник Олега на Київському престолі Ігор (913 – 945 рр. сприяв дуалістичному, двомірному характеру релігійного життя в державі. Він толерантно ставився до християнства і не заважав його поступовому проникненню в країну.

Знову ж за Олега поганська реакція придушила християнство, але воно не зникло зовсім, і є свідчення, що за князя Ігоря існувала в Києві церква святого Іллі. По смерті Ігоря на чолі держави стає його вдова – княгиня Ольга. Під час її перебування в 957 році у Константинополі було докладено чимало зусиль, щоб здобути найвищого державного титулу «дочки» імператора, для чого Ольга приватно приймає хрещення. Після повернення княгиня починає проводити лінію на обмеження язичництва у державі. Про заходи Ольги не дали бажаних наслідків. Діяльність Ольги не знаходить підтримки і розуміння у її найближчому оточенні. Навіть син Святослав не зважаючи на умовляння матері відмовляється від прийняття християнства, але його сини Ярополк і Олег правдоподібно вже були християнами.

Хрещення Русі Володимиром Великим

Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру.

Після офіційного хрещення киян у 988 році християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі-України йшла поступово водними шляхами. Спершу її прийняли більші осередки, пізніше –

провінція Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу «волхви».

28 липня - день пам'яті святого князя Володимира, яка пов'язує кожного з нас із часами Київської Русі, розквіту її державності й культури. Багато чого і в топонімії Києва пов'язано з Його пам'яттю. "Візитні картки" столиці - Володимирська гірка з пам'ятником князю, однойменна вулиця, руїни княжої Десятинної церкви і, нарешті, Володимирський собор - все це місця, де полюбляють бувати у вільний час кияни і прагнуть відвідати насамперед гості міста. Один із найвідоміших правителів Київської Русі - князь Володимир Святославович народився 948 року, він був молодшим із трьох синів київського князя Святослава Ігоревича (Хороброго), а отже, внуком київської княгині Ольги (Мудрої). Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов'янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 років завершив тривалий процес формування території Київської держави. Саме в той час остаточно визначилися і закріпилися її кордони, що співпали з етнічними рубежами східних слов'ян. У ті часи це була найбільша держава, з якою вимушені були рахуватися всі країни Європи. Під час свого правління князь провів низку реформ, серед яких найважливіша - утвердження християнства, про що написали літописці. Отож для хрещення до Києва були запрошені грецький митрополит і священики. У призначений час кияни прийшли на берег Дніпра, куди прибув і Володимир із священиками. Торжество хрещення відбувалося в ріці, матері тримали дітей на руках. Після обряду всіх язичницьких ідолів (божків) Володимир наказав утопити у Дніпрі. За його князювання в державі стали процвітати наука та освіта, вчені ченці почали писати історію, і тому про Володимира Великого відомо більше, ніж про попередніх князів - Олега, Ігоря, Ольгу та Святослава. Вже в 988 році почали з'являтися школи, а в Києві була споруджена церква св. Василія (таке ім'я отримав і князь після хрещення). На замовлення Володимира в Києві в 989-996 роки візантійські майстри спорудили собор Богородиці, на що він виділив десяту частину своїх прибутків (друга назва - Десятинна церква). Князь Володимир розумів, що, тільки прийнявши християнство, його держава зможе ввійти як рівноправна в коло європейських країн. Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибоку і ефективну адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий дожив до старості, помер 15 липня І015 року в селі Берестові (під Києвом) і був похований у Десятинній церкві. Церквою він був прирівняний до лику святих і названий "Рівноапостольним". Як писав М.Грушевський: "Часи Володимира Святого, або Великого були кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу створення стародавньої Руської, Київської держави".

З прийняттям християнства в Україні поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви, спершу в Києві, а згодом – по інших містах. Учителями були священики з Корсуня, які знали слов’янську мову. 

Факт, що з прийняттям християнства не відбулося політичного визнання Русі-України Візантією, але новій християнській спільноті були відкриті зв’язки з дальніми і близькими сусідами. Це слід вважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення України і слов’янського Сходу.

Відроджені святині Дніпропетровщини

У Дніпропетровську центром святкування буде храм на честь Собору святого Іоанна Хрестителя, який знаходиться на перехресті вулиць Миронова та Набережної. Його будівництво розпочалось у 2007 році. За проектом - це комплекс, що складається з храмової будівлі, оглядового майданчика, 

баптистерія для здійснення хрещення й причалу поряд з храмом для проведення водного освячення. Наразі роботи по добудови святині та прилеглої території завершуються. За пропозицією Дніпропетровської єпархії УПЦ храм освятять саме до 1025 річчя хрещення Київської Русі й ця подія стане одним із найяскравіших заходів.

Взагалі, за останні роки на Дніпропетровщині побудовано та відреставровано близько 30 церковних споруд, які є нашою гордістю та окрасою. Чекає на друге народження Новомосковський Свято-Троїцький кафедральний собор. 

Більше матеріалу про Хрещення Русі: