| Головна » Статті » Краєзнаство » Літературна Покровщина |
Кириченко Анастасія
 Кириченко Анастасія народилася 15 лютого 1997 року в м. Дніпропетровську. Зараз навчається в НВК № 138 м. Дніпропетровська. Більше шести років пише вірші, в яких стверджує красу рідної мови, любов до природи, до України, віру в прекрасне майбутнє. ЇЇ думки відзначаються самостійністю судження, глибиною осмислення життя, подій. Для неї світ творчості – особливий. Це світ прекрасних мрій, осінньої краси, філософських роздумів. Кожен рядок її поезії пронизаний глибоким змістом. За кожним новим віршем відчувається її творче зростання. Її твори можна прочитати в літературно-художніх виданнях «Ластів’ята», «Собори наших душ». Бере участь у різних конкурсах знавців української мови та літератури, любителів поетичного слова. Як переможець конкурсів нагороджена преміями та відзнаками різного рівня: обласного, всеукраїнського, міжнародного. Стипендіат Кабінету Міністрів України 2013 року. Член Союзу обдарованої молоді України з 15 березня 2009 року. Дійсний член Дніпропетровського відділення Малої академії наук учнівської молоді, відділення: літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства, секція: літературна творчість. Вже стихли абрикосові дощі… Вже стихли абрикосові дощі, І теплий вітер мальві диха в груди, У травах волохатий джміль дзижчить, І шелестом лісів озера будить. А плечі вулиць у липкій росі, І маки загорілись при дорозі. Злетів лелека і грайливо сів, Припнувши окрай неба срібні вози. У сонця усмішка з’явилася ясна, І небо розгортає крила тихо, А сонях мружить око, як у снах, І золотом своїм неквапно диха. І, наче зірка, сходить свіжий день, І старий човен річка дивно водить, А світла тінь за ними вільно йде, Спливає вниз по світанкових сходах. І зеленіють вигони мерщій, А кожна хвиля пахне рідним степом. Вже стихли абрикосові дощі, Схопивши за окрайчик літнє небо. 2012 рік Синій дим Ступивши, наче кішка, обережно, Розтанула, як крапка, у вірші. Він сам не звик вдивлятися безмежно У синій дим схололої душі. Я знову день йому дала останній, Що від похмурості очей так швидко зник. І те, що називалося коханням, Словами в біль затоптував навзрид. Він пам’ятав мої холодні руки І аромат, навіяний чужим, Він шепотом кричав у мить розлуки, А я ловила мовчки синій дим. 2012 рік Кобзар і пісня, мати і родина, Орел і небо, яблуня і сад, Солодке літо, осінь журавлина, Любов і щастя, злагода і лад. Краплина й море, крапка і кінець, Сторінка й книга, історія і люди, Авторитет та лідер, ідол та взірець, Лагуна й бриз, і повні щастя груди. Сім’я і діти, скрипка і скрипаль, Слова і мова, музика і ноти, Берізка й дуб, дорога, шлях і даль, Голубка й мир, людина і робота. Святиня й цінність, віра і свобода, Майбутнє й щастя, подвиг і герой, Талант і дар, найвища воля Бога, Минулий день, старий ковчег і Ной. Безодня й вись, і злети і падіння, Кохання й зрада, і гірка печаль, Життя і смерть, примари і видіння, Це вічності й буття сумна деталь. 2010 рік | |
| Переглядів: 866 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1 | |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
