| Головна » Статті » Краєзнаство » Літературна Покровщина |
Федоренко Олеся Анатоліївна
 Федоренко Олеся народилася 16 січня 1987 року в с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області. В 1993 році Олеся пішла до Маломихайлівської середньої школи ім. Сакуна. Свої творчі здібності Олеся почала виявляти у 4-5 років, коли прагнула передавати свої почуття через віршові рядки або запам’ятовувала ледь не всі пісні, які вона чула.Олеся закінчила малу академію наук при Дніпропетровському держуніверситеті, Покровську музичну школу. Олеся постійно перебуває у творчому пошуку. Небайдужа, наполеглива, із загостренням почуття справедливості, водночас скромна, навіть сором’язлива. Талановита, творча натура з яскраво вираженим нахилом до гуманітарно-мистецьких дисциплін. Юна поетеса, сповнена ліризму, пише вірші з дитинства. Публікувалась в районних газетах «Покровський край», «Берегиня», а також у всеукраїнських виданнях «Барвінок», «Товариш», «Клякса», в літературно-публіцистичному альманасі «Крила». У її доробку – вірші. Пройняті невичерпною любов’ю до природи, Вітчизни, матері, друзів. Любить читати класику: поезії Т.Шевченка. П.Тичини, М.Рильського, В.Симоненка. Головним же своїм захопленням Леся вважає музику і пісню. Вона постійна учасниця фестивалів художньої самодіяльності: співає в хорі, в ансамблі, в дуеті, виконує сольні номери, грає на бандурі, танцює. Немає святкових заходів чи урочистостей, у яких би вона не брала участі. Ще в шкільні роки, навчаючись у школі, Леся була дипломанткою районного конкурсу «Музичний калейдоскоп». У 2002 році вона стала лауреатом регіонального радіоконкурсу «Нові голоси». Двічі Олеся ставала стипендіаткою Покровської райдержадміністрації в номінації «Мистецтво». Двічі брала участь у Всеукраїнському конкурсі сучасної молодіжної української пісні «Молода Галичина» і обидва рази відзначена спеціальними призами. Леся також добре володіє французькою мовою. Цікавиться історією розвитку слов’янських мов, бере участь у мовно-літературних конкурсах різних рівнів, в т.ч. – київських. ДО МАМИ Де я не буду, в якій стороні –
Мамині руки насняться мені.
Навіть в казковому дальньому світі
Я пам’ятатиму мамині квіти.
Через життя по веселці пройдуся,
Думкою знову до мами вернуся.
Хай водоспади незгод не лякають –
Мама підтримає завжди, я знаю.
За її щиру, окрилену вдачу
Я їй піснями своїми віддячу.
Всі стежечки від учора й від нині
Я до матусі стопчу, до Богині.
Творіть добро Поспішайте творити добро! Поспішайте добро творити, Бо добро – ніби царський трон, Із добром – нам у світ спішити. Без добра у своїй душі Ми не зможемо просто жити. Тому зло викидай мерщій: Ти не зможеш ніщо любити. Ти не зможеш почути те, Що шепочуть весняні трави. Ти не зможеш відчути день, Якщо ти не пізнав світанок. Ти не зможеш згадати мить, Що навік вкарбувалась в серці: Твоя мама – тобі зорить, Її очі твої озерця. Ти не зможеш, мов птах, летіть У безмежні блакитні далі. Без добра – упадеш у сіть, Настраждаєшся в ній чимало. Ти не зможеш, ба, навіть мрії Підштовхнуть на свою дорогу; Не промінчик – сльоза на вії Упаде. І розтопчуть ноги. Нас Господьне тому навчає, Щоб ми Землю робили пеклом. Без любові – життя немає, А з любов’ю – в морози тепло. І добро добренят народить, Во стократ поверне твій посміх. А від зла – бумеранги бродять. ...Хай цвітуть зоряниці в косах. Хай ростуть твої диво-крила В царині, де панує казка, Де добро усьому – мірило. Там тобі не потрібна маска. То ж, не треба дражнить нутро, Не спішіте як-небуть жити. Поспішайте творити добро. Поспішайте добро творити! ЧЕКАЮ ВЕСНУ Ось повернуться додому Журавлі-лелеки: Принесуть весну на крилах І тепло далеке. Нам розкажуть про краї, Де вони зимують. Озовуться їм гаї, Луки заквітують. Знов ріка заплюскотить, А береза сльози Зронить трішечки, на мить В кучеряві коси. Листя пишнеє зелене Пісень наскладає... То весна моя до мене В гості завітає.
| |
| Переглядів: 902 | Рейтинг: 5.0/4 | |
| Всього коментарів: 0 | |
