Село, центр сільради. Розташоване на правому березі річки Вовча. В часи Нової Січі (1734-1774 роки) тут були запорозькі зимівники. В 1776 році азовський губернатор перейменував їх на державну військову слободу Михайлівку. В 1779 році в ній було 175 дворів. Названа, мабуть, за іменем першого запорожця-зимівчанина. Оскільки село було колись фактично оточене дібровами («листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб» - Великий тлумачний словник сучасної української мови), то воно в народі називалось Дібрівка. Існування неподалік двох Михайлівок викликало нагальну потребу їх якось диференціювати, більша за розміром стала Великою, а менша – Малою Михайлівкою.

Напередодні ліквідації кріпосного права у Великій Михайлівці, вона ж Дібровка, було 652 двори, 3828 жителів, школа, відбувалися два ярмарки.

У 1913 році у Великомихайлівці, яка мала 1059 дворів, діяли 5 шкіл, медичний та ветеринарний амбулаторні пункти, поштове відділення, цегельно-черепичний завод, три парових млини, дві парових маслобойні, склад землеробських знарядь, агроном, медичні та ветеринарні лікарні, акушерка, два медичних і один ветеринарний фельдшер, телефонна станція.