У 1881 році пішла чутка, що через селянську землю в тому місці де бере початок балка Скидяна, пройде «чавунка». Весно 1882 року почалося зведення насипу під залізницю. Тоді ж заклали фундамент та звели стіни і дахи на двоповерхових спорудах станційного приміщення і житлового будинку. Будівельниками керував інженер В. А. Титов, котрий не довго думав, як назвати зупиночний пункт. За переказом, побачивши на бугрі велику ниву дорідного проса, махнув рукою підручному: «Пиши станція Просяна».

18 травня 1884 року на новій «чавунці» пройшов перший поїзд. Як мухи до меду на новозбудовану станцію з’їжджалися купці та баришники – Єрохін, Собко, Стрюков. Будували просторі гамазеї – під закуплене в селян зерно, зводили приміщення під постоялий двір, корчму, лісосклад, а згодом і нафтобазу. У 1893 році в Просяній з’явилася особа, на ім’я Ауе, яка погано говорила російською, але розумілася на тому, як збагачувати білу глину (каолін), щоб вона стала придатною для паперової, керамічної, металургійної, хімічної та ще деяких промисловіостей. До цього каолін завозили з-за кордону, переважно з Англії. Він був німецької національності, родом з Саксонії. Ним було укладено договір з Маломихайлівцями на експлуатацію каолінових родовищ в с. Маломихайлівка.