П`ятниця, 19.04.2024, 21:05
Вітаю Вас, Гость | RSS
Книжковий акцент

Сергій Жадан. Ворошиловоград
  Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» було визнано «Українською книгою року Бі-Бі-Сі 2010». Важко не погодитись із цим рішенням. На користь книги Жадана свідчить не тільки майстерність подачі, тонкий іронічний гумор і проста вишуканість мови письменника, до яких його читачі загалом вже звикли. Але також і актуальна для нашого суспільства, проста та разом із тим глибока ідея твору. Так її описав сам Сергій Жадан: «Роман про те, що потрібно захищати себе, своїх близьких, свої принципи, свою територію, своє минуле, своє майбутнє. Це роман про опір, роман про протистояння, про захист своїх принципів від зовнішнього тиску.»


віртуальна виставка
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу
Головна » Статті » Краєзнаство » Історія Покровського

Голодомор 1932-1933 років: спогад в ім'я життя
Голодомор 1932-1933 років: спогад в ім'я життя
(скорочено)

Голодомор 1932-33 років найбільша, найболючіша трагедія в історії українського народу.

12 мільйонів забрала голодна смерть. Ми тепер знаємо, що організовували цю трагедію вожді сталінсько-комуністичного режиму. Майже 60 років ця трагедія народу замовчувалася, утаємничувалася від усього світу, і лише у 1993 році, згідно з указом Президента України, всенародно визнана і відмічена 60-ми роковинами голоду геноциду.

Вперше на весь голос заговорили свідки голоду, які 60 років несли в своїх серцях жагучу пам'ять про нечуване, зло навмисне нищення безборонного народу голодом, про вбивство матерів і дітей. Це вони бачили своїми очима, як заповзяті слуги сталінського Кремля разом з доморощеними катами розпинали Україну на голодоморських хрестах.

Це їм, дітям 33-го випала страшна доля-біда не тільки бачити земне голодне пекло, а й пройти, проплазувати через нього.

Романець Євгенія Семенівна – 1097 р. н. з Великомихайлівки. «Я вийшла заміж молодою, в 1926 році. У мого свекра було 16 десятин землі, він привик господарювати на землі і не хотів йти до колгоспу. Батько побудував нам хату, дав коня, корову, сільськогосподарського реманенту, четверо овець.

Як почалася примусова колективізація, то у батька забрали землю, хліб, навіть ганчірки позабирали, щоб ішов у колгосп, але він не здався. Коли батька вже й з хати вигнали, він поїхав на Донбас, дали довідку, що він маломісний середняк, то він з цією довідкою і влаштувався там на роботу.

Налякані цією розправою ми поступили до колгоспу. Але в 32-му році і в нас все забрали, і зерно, і прядиво, і корову. Жаліться тоді не було кому, бо тих, хто жалівся відсилали далеко… Пам'ятаю, як розкуркулили сім'ю Андрушок, Півварів.

У мене тоді було вже двоє дітей, годувати їх не було чим. Одного разу я і ще декілька жінок, спасаючи дітей від голоду, пішли до колгоспного двору, відбили замок та й позабирали свої корови, але нас нагнали, побили, а корови забрали назад у колгосп.

Їсти зовсім не було чого, діти з голоду попухли, син мій помер, а згодом і старша дочка. Після цього я змушена була з меншою донечкою переїхати в Луганську область, де жила два роки.»

А ще баба Євгенія розповіла про жахливий випадок, коли в 32-му році Бутенко Ганна, яка мала чотирьох дітей, і коли вони всі понабрякали з голоду, то вона двох зарізала, порубала та заховала м’ясо в діжечку, а потім їла те м’ясо сама і годувала ним інших дітей. Так вони й вижили.

Валуєва Євдокія Тимофіївна – 1906 року народження з Покровського, народилася в сім’ї заможного селянина, який вмів господарювати на землі.

«Батько йти в колгосп не хотів, але як почалася колективізація, то землю забрали силою та ще й до двору довели план: здати державі 400 пудів пшениці, 15 пудів м’яса і 15 пудів конопель.

Це було нереально, бо землі залишили зовсім мало, лише біля двору, тому батько, звичайно, не виконав цього «плану». За несплату боргів батька спершу оштрафували на 2 тис. крб., а потім засудили на 2 роки, а матір з малими дітьми насильно вивезли до батькового брата, майно ж наше все пограбували.

Потім клеймо «дочки куркуля» супроводжувало мене все життя, В 1932 році після поверненні батька із заслання, наша сім'я поселилась у Гайчурі, у чужого діда. Там ми й пережили голод, їли все підряд — і маторженики, і траву, і ховрахів. Батько помер весною 33-го року. Поховавши на чужині батька, я поїхала в Запоріжжя, де працювала бригадиром по виноградарству. Восени я важко захворіла малярією, переїхала до брата в Полтавську область, де в лікарні мене вилікували та спасли від голодної смерті»…

Марія Савеліївна Білозуб з Покровського пам’ятає, як ходили по хатах активісти на чолі з Захлюпіною та вигрібали все підряд. Квасоля у глечику стояла, і ту висипали, і забрали!

«Я працювала в лікарні санітаркою. Там давали невеликий пайок, а мама закопала в городі картоплю, дякуючи цьому ми й пережили ту страшну весну 33-го.

А людей мерло дуже багато. Добре пам’ятаю, як померла розкуркулена сім’я Сергієнків, що мешкала поряд з лікарнею».

Лимар Микола Григорович, 1924 р. н. з Покровського пам’ятає, як невідомі одного дня приїхали до їхнього двору, знайшли жито, перевіяли його та й забрали. Батька заарештували на два роки за приховування продуктів.

«Мерло в ті роки дуже багато людей. По-сусідству з нашою хатою вмерли сім’ї в трьох хатах підряд. Ховали людей у підвалах, на дворах, а хто мав сили, то вивозив трупи на цвинтар, де потрібно зараз поставити хрест Пам’яті.

Мене часто посилали рвати траву, збирати черепашок, а як з’явились колоски, то почали їсти зелені колоски. Батькові на трудодень давали 30 гр. кукурудзяного борошна та перемелену свиріпу.

Урожай в той рік був добрий, елеватори були переповнені зерном. Я вважаю, що комуністичні главарі, чекісти та їхні прихвостні наробили людям ще більше, ніж фашисти.

Серед таких, я пам’ятаю, на жаль, лише Тищенка Андрія. На совісті таких дияволів багато життів людей, моїх земляків».

«Урожаї в 30-ті роки були великі, робили все вручну, як воли. Спершу хліба давали по 800 гр. на карточку, а тим, хто не робив – по 250 гр. А потім карточок взагалі не стало, з’явились великі черги за хлібом, в яких треба було вистоювати днями.

Але згодом хліб зовсім перестали завозити, а зерно все повитрушували. Макуху гризли, ховрахів, мишей ловили. Вмирали цілими сім’ями».

Ось лише деякі прізвища, які вдалося встановити при бесідах з жителями нашого району:

- Пазій Тихон Андрійович з Покровського, помер від голоду в 1933 році;
- Безуглий Захар Іванович з Покровського, помер голодною смертю в 1932 році;
- Безуглий Іван з Покровського, помер голодною смертю в 1932 році;
- Кабачій Юхим з Покровського, помер голодною смертю в 1933 році;
- сім’я Савоцьких з Гаврилівки. Всі шестеро померли від голоду в 1933 році;
- сім’я Демури з Гаврилівки: троє померло голодною смертю в 1933 році;
- сім’я Бойка, з Гаврилівки: двоє в 1933 році померли з голоду;
- Куліш Ганна та її син померли голодною смертю в 1933 році;
- сім’я Бутенків з Великомихайлівки, двоє померли в 1933 році від голоду;
- сім’я Сергієнків з Покровського померли голодною смертю в 1933 році;
- син та дочка Романець Євгенії з Великомихайлівки померли голодною смертю в 1933 році.

В Покровському за один 33-й рік померло 499 чоловік, більшість з них з голоду, а скільки в Гаврилівці, Просяній, Великомихайлівці?...

Матеріали взято з газети "Народна трибуна"
за вересень 1993 року, с. 4-5.
Повний текст статті ви можете знайти у нашій бібліотеці.
Категорія: Історія Покровського | Додав: Admin (24.11.2012)
Переглядів: 1596 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Графік роботи
Бібліотека працює з
800 до 1700
без перерви
субота з 800 до 1600

Остання п'ятниця місяця -
читачів не обслуговуєм,
санітарнй день.
Вихідні дні — неділя, понеділок
Контактні дані
тел.: (05638) 2-16-99
skype.: pokrlibrary
e-mail: pokrlib@gmail.com
Адреса: 53600,
Дніпропетровська обл.,
смт Покровське,
вул. Дмитра Яворницького
(Карла Маркса), 128
Пошук
Афіша
Запрошуємо Вас відвідати культурно-мистецькі заходи, що відбудуться у читальній залі бібліотеки:


Засідання «Вікігуртка» щосуботи,об 11 год.

Запрошуємо всіх бажаючих (без вікових обмежень) пройти безкоштовне навчання для здобуття навичок роботи з комп'ютером та в мережі інтернет.
Інтернет ресурси