Молодь – це соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу людини біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації. 

Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини – усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в різних соціальних прошарках. Звідси й дискусійність хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14 і 16, а верхню – між 25 і 30 роками та навіть пізніше. Згідно Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (1993 р.) молодь, молоді громадяни це – громадяни України віком від 14 до 35 років.  

Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім'я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. Організація виховання і навчання молоді по віковому принципу підсилює цю вікову гомогенність, сприяючи виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і стилю життя («субкультури»). 

Українська молодь характеризується наступними кількісними та якісними показниками: 

• юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять третину усього населення країни; 
• 70 % молоді мешкає у містах, 30 % – у селах; 
• сформовано близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості; 
• близько 5 % молоді беруть участь у громадському русі. 

В Дніпропетровській області проживає 1 033 894 молодих людей віком від 14 до 35 років. Всього в області 3336,5 тис. Осіб кількість населення. 

З них учнів учні загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів - 223214, студентів вищих навчальних закладів - 247718, молодих державних службовці - 2414, депутатів органів місцевого самоврядування - 1245, перебувають на обліку в центрі зайнятості – 35212 

З метою створення сприятливих політичних, соціальних, економічних, законодавчих, фінансових, організаційних передумов для життєвого самовизначення і самореалізації молоді, розв’язання її нагальних проблем в Дніпропетровській області діє обласна регіональна цільова соціальна програма “Молодь Дніпропетровщини” на 2012 – 2021 роки”, затверджена рішенням обласної ради від 03 лютого 2012 року №239-11/VІ (далі – програма).     У рамках реалізації програми у 2014 році проведено 116 заходів, з охопленням понад 220 тис. молодих осіб. 

За рахунок програми забезпечується діяльність обласних закладів: Центру соціально-психологічної допомоги (м. Дніпропетровськ) та Соціального гуртожитку для дітей-сиріт (м. Кривий Ріг). 

Забезпечується організація та проведення молодіжних заходів з нагоди: Дня незалежності України, Дня прапора, Дня молоді, Дня студента, Дня Конституції.  

З метою залучення молоді до розв’язання та реалізації державної молодіжної політики в Дніпропетровській області створений «Молодіжний центр Дніпропетровщини». 

Молодь відіграє головну роль у процесі відтворення населення. Серед молоді найбільший коефіцієнт народжуваності за віком матері. Але існує тенденція значного погіршення здоров'я нинішніх дітей і підлітків. Лише один з чотирьох-п'яти може вважатися цілком здоровим. Проблема поліпшення здоров'я населення сьогодні перетворилася у проблему його елементарного збереження. На погіршення основ подальшого відтворення населення України вплинули також негативні зміни в його генофонді, що загрожують якісним виродженням українського народу. Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, ґрунтів, водойм у більшості областей України спричиняє численні мутантні ушкодження генів, які можуть у майбутньому лавиноподібно поширюватись. Наслідком цього стане біологічно зумовлене зниження народжуваності, зростання потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб і виявлення їхніх нових форм. І якщо раніше для розвитку і збереження людського суспільства мусили виживати найбільш інтелектуально розвинені та вправні його члени, то нині у зв'язку з погіршенням соціального і природного середовища реальні можливості вижити і залишити після себе потомство зберігають переважно люди фізично здорові, що віддає пріоритет чинникові фізичного розвитку людини над розумовим.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді, лише третина респондентів у віці 14-35 рр. задоволені рівнем своєї освіти. Кожен десятий – не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так». 

Дві третини молодих громадян у віці 14-35 рр. хотіли би мати більш високий рівень освіти. Серед основних мотивів – можливість влаштуватися на більш престижну роботу (34 %), можливість більш високого заробітку (34 %), а також можливість зробити гарну кар´єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24 %). 

Майже половина (47 %) працюючої молоді працює не за фахом. Серед основних причин – відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці. Для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42 %), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32 %). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9 %), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді – 30,4 % вважають привабливою професію лікаря, та лише 23,3 % вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших. Аналіз глибинних інтерв'ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь із юридичними та медичними дипломами.  

Важливою проблемою залишається безробіття молоді, але воно не сягнуло того рівня, який притаманний багатьом країнам, де 40–50 % молодих людей залишаються без роботи. Крім того, треба враховувати що значна частина молоді зайнята у різних збройних формуваннях і також знаходиться поза сферою економіки, хоч теж є потенційною економічно-активною частиною робочої сили. Особливо слід наголосити на тому, що традиційно в Україні молодь поповнювала кадри підприємств, які належать до галузей матеріального виробництва. Тобто за рахунок цих галузей держава виробляє валовий внутрішній продукт і створює національний дохід, від величини якого залежить добробут усього населення. Однак праця у важких галузях сфери матеріального виробництва, таких як чорна і кольорова металургія, вуглевидобувна, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудівельна та деякі інші через важкі й шкідливі умови праці, малу заробітну плату та зниження престижності праці в даних галузях все більше не влаштовує молодь. У вирішенні проблем зайнятості молоді слід виходити з того, що з підвищенням рівня освіти зростає конкурентоспроможність молодої людини на ринку праці і в цілому робочої сили України. Так, серед осіб віком до 29 років з вищою освітою рівень безробіття був нижчим у 1,5 раз, ніж серед тих, хто не мав базової вищої освіти, і вдвічі – від тих, хто мав професійно-технічну та повну загальну освіту.