Головна » Статті » Віртуальні виставки |
Світла доля і пам’ять Стуса
Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. - К.: Факт, 2005. - 368 с. Ніхто не знає, в чому полягає загадка слави. Часто трапляється, що про когось, хто все життя перебував ув епіцентрі подій, забувають відразу після смерти. До Василя Стуса широка відомість прийшла після перепоховання в 1989-му. Що цьому причиною: поетична творчість? героїка життя? непримиренність позиції? здатність перейматися чужим болем? На ці та інші питання пробує знайти відповіді син поета — Дмитро, який майстерно поєднує об’єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує науковий та белетристичний стилі. Пропонована книга — це Василь Стус очима дослідника й сина на тлі «запізнілого націєтворення». Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн.. 2: Друга половина ХХ ст. Підручник / За ред. В. Г. Дончика. – К.: Либідь, 1998. – 456 с. – ISBN 966-06-0026-7. – с. 162-167 Стус В. С. Під тягарем хреста / Упоряд. О. Ю. Орач; Вступ. слово І. М. Дзюби: Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького; В оформл. вид. використано твір худож. М. Бідняка. – Львів: Каменяр, 1991. – 159 с. Книга віршів того, хто не любив, коли його називали поетом. Людина - ось те звання, яке приваблювало автора. Його він проніс крізь творчість, табори, переслідування. Поезія ця - "ворушкий" співрозмовник у "глухонімих потоках" людського життя. Стус Василь. Феномен доби (сходження на Голгофу слави). – К.: Товариство «Знання»; 1993. – 96 с. Найвідоміша критична робота Василя Стуса кінця 1960-х, присвячена творчому та людському тріумфу й трагедії співця української революції - Павла Тичини. Василь Стус простежив творчу еволюцію Павла Тичини, "генія, примушеного бути пігмеєм, блазнем при дворі кривавого короля”. «Тичина фізично живий, умер духовно, але був приневолений до існування... по той бік самого себе”, - писав В. Стус. Стус писав: Феномен Тичини - феномен доби. Його доля свідчитиме про наш час не менше за страшні розповіді істориків: поет жив у час, що заправив генія на роль блазня, поет погодився на цю роль.... Вн обрізав усякі живі контакти, замінивши їх цілком офіційною інформацією. В цих умовах поет міг тільки конати, а не рости. Свіжого повітря до нього надходило все менше і менше, аж поки поет у Тичині не задушився од нестачі кисню. Поет помер, але Тичина лишився жити.. Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус. – К.: Наук. думка, 2002. – 272 с. До збірки увійшли поетичні твори видатних поетів України, рекомендовані шкільною Програмою середньої загальноосвітньої школи з української літератури для текстуального та оглядового вивчення. Розрахована на широкий загал читачів. Стус В.С. Вікна в позапростір. – К.: Веселка, 1992. – 254 с. Вірші,статті,листи,щоденникові записи. Малюнки Опанаса Заливахи. Із віршів, щоденникових записів, епістолярної спадщини Василя Стуса, лаурета Державної премії імені Т. Г. Шевченка (посмертно), постане перед читачем повнокровний образ полум'яного сина України, Поета страдницької долі, який завжди йшов шляхом правди і заплатив за це життям. За словами сина В. Стуса, "від постійної граничної вимогливості до себе - значний максималізм його оцінок, особливо в період 1981-1985 рр. Оцінок часто не виправданих, занадто різких, але завжди справедливих за вищим, "бетговенським" рахунком: митець кидає виклий цілому світу, мусить ламати встановле... Палімпсест: Вибране / Дмитро Стус (упоряд.). — К. : Факт, 2003. — 432с. Гранична чесність із самим собою, може, найяскравіша риса Василя Стуса — поета, особистости, громадського діяча, який не лише прожив цікаве й яскраве життя, а й зумів втілити доростання Людини до рівня її долі та покликання у слові. Звідси — підвищений інтерес до його віршів — «образків доби», в якій йому судилося жити. «Палімпсест» — найповніша книжка вибраного, де зібрано коли не все найкраще (бо слабких віршів поет фактично не має), то, принаймні, все найяскравіше з його творчого доробку. 1985 Г.Бьолль за книгу «Палімпсести» висував Стуса на здобуття Нобелівської премії. Книга розрахована на широке коло шанувальників поезії. Стус В. Час творчості/Dichtensezerit / Післямова Стуса Д. В. – К.: Дніпро, 2005. – 704 с.: порт. (Сер. «Бібліотека Шевченківського комітету»). Збірка Василя Стуса „Час творчості”, написана за вісім місяців перебування автора в тюремному ізоляторі, є межею творчого зростання автора, його самоідентифікацією. Як слушно зауважує С. Квіт, „це поезія вибору, свідчення вибору, ілюстрація вибору, сам вибір” Поезія перестає бути для нього лише засобом виправлення суспільства, вона – його оксюморонне єство прийняття, його тяжко прекрасна доля вже поза ситуацією вибору. Гадаємо, що арешт прискорив деякі висновки й остаточно визначив найцінніше. У листі до Голови Спілки письменників України Ю. Смолича в надії на підтримку В. Стус зізнається: „Я певен свого хисту до літератури... Ось уже рік-два, як я відчув, що дійшов певного рівня, на якому можна було доконувати, вершити все те, що виношувалося роками. ...я постійно і дуже критично переглянув усі свої попередні ліричні опуси, прагнучи остаточно звільнитися від обтяжливих настроїв із гримасами гніву, нарікання, оскарження, із металом публіцистики й ситуативної ненавиди до зла в усіх його часових, глобальних і навіть іманентних формовиявах. Отож наступну книгу своїх поезій мені хотілося зробити сонячною, радісною, навіть – гедоністичною» Додаткова інформація про Василя Стуса: | |
Переглядів: 1776 | Рейтинг: 5.0/6 | |
Всього коментарів: 0 | |