У 1898 році футбол з’явився на Покровщині. На території Олександрівської (Гнєдінської) школи було устатковане перше футбольне поле, яке було облаштовано за всіма правилами і канонами.

На схід від підсобних приміщень сільськогосподарської школи, яку відкрив Микола Олександровича Каришев простягалася велика рівна ділянка , на якій розміщувався спортивний майданчик із футбольним полем.

Отож маємо право стверджувати, що в ті далекі роки кінця ХІХ століття покровчани були знайомі з найпопулярнішим нині видом спорту — футболом. Звісно, тоді грали саморобним м’ячем, з технічними прийомами володіння ним, тактикою гри були майже незнайомі. Але поступово цікавилися вже існуючими у світі правилами та новинками гри у футбол.

По закінченні Першої світової та громадянської воєн, з перших мирних днів футбол на Покровщині продовжив свій розвиток. Грали, в основному, вулиця проти вулиці, або бажаючи грати просто ділилися на дві команди. І гравцям здавалося, що краще них ніхто не може зіграти.

Перший свій виїзний футбольний матч покровчани зіграли у далекому 1921 році, із збірною командою міста Олександрівськ, нині Запоріжжя. Звичайно, гравці міської команди краще володіли м’ячем, були тактично грамотніші, спритнішими, тож нічого дивного у тому, що наші земляки програли тоді з великим рахунком. Та ця поразка не зламала войовничий дух футболістів Покровського, а навпаки налаштувала на подальше вдосконалення своєї гри та футбольної майстерності. Про це розповідають ветерани футболу Валентин Данилович Назаренко і Микола Васильович Бутенко, які чули спогади ветерана сільського футболу і учасника тієї гри 21-го року, Петра Гнатовича Клеця.
Вже в тридцяти роки минулого століття цією грою покровчани почали захоплюватися масово. Сільські спортсмени дотримувалися тієї ж тактики, що й команди майстрів. Система називалася «пʼять у лінію». Гравці розміщувалися за схемою: п’ять чоловік у нападі, три в півзахисті і два у захисті.

Особливою популярністю користувалися у глядачів футболісти, які вміли сильно вдарити по м’ячу головою. І це не дивно, адже саморобний м’яч, набитий ганчір’ям або шнурований, вимагав від футболістів спортивної сміливості. Дуже радували вболівальників голи - забиті у ворота суперників м’ячі.

Найбільше захоплення викликали футболісти, які могли дуже високо ударити м’яч уверх. Побутувала така думка, мовляв, хто вище б’є, той краще й грає. Після закінчення матчу володарів сильного удару просили пробити по м’ячу спеціально, на «біс!». Таке видовище можна було спостерігати, хоча все рідше, майже до кінця 50-тих років.

Покровські футболісти проводили зустрічі з командами з Чаплиного, Васильківки, Межової, Гуляйполя. Декілька матчів було проведено з футбольною командою заводу «Комунар» м. Запоріжжя.

Майстерно грали у футбол Іван Стрельнік, Іван Присяжний, Володимир і Павло Білозуби, Микола Воєводін, Олександр Передерій, Георгій Падалка, Микола Волошин, Михайло Задорожній і багато інших сільських спортсменів.

Під час Великої Вітчизняної війни наші земляки проявили сміливість уже не на футбольному полі, а в запеклих боях проти нацистів. У складі авіаполку «Нормандія — Німан», службу проходив Володимир Білозуб, який загинув під час перельоту ескадрілії на інше місце дислокації.

Михайло Задорожній у складі бійців ІV Українського фронту брав участь у боях за Крим. За проявлені мужність і героїзм йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Під час окупації на футбольному полі школи ім. Горького 1942 році було проведено матч, в якому брали участь 14-16 річні юнаки-покровчани проти команди нацистів, які були фізично міцні чоловіки.

Перед грою капітан нашої команди Володимир В’ялик закликав усіх гравців максимально виявити вміння, витримку, мужність і не програти ворогам. Незважаючи на жорстку гру, травми, які отримали хлопці під час гри, жоден покровчанин не залишив поле і продовжував грати. Матч закінчився з рахунком 3:3. Усі три голи у ворота німців забив Володимир Вʼялик. Імена героїв-хлопчаків, учасників матчу з німцями 1942 року Іван Нечитайло (воротар), Григорій Савчук, Андрій Олефір, Григорій Мірошніченко, Валентин Назаренко, Петро Олефір, Володимир Циганок, Володимир Вʼялик (капітан команди). Нажаль не всі прізвища гравців вдалося встановити.

Післявоєнні роки росла майстерність наших футболістів. У 1948 році відбувся футбольний матч між покровською командою «Колос» і чаплинським «Локомотивом». Перемогу одержали покровчани. Команди району проводили між собою багато товариських зустрічей.

В 40-50-ті роки грали у футбол Дмитро Терещенко, Григорій Савчук, Іван Безуглий, Віктор Бутенко, Григорій Нетреба, Іван Стрельнік, Володимир Синиця, Іван Нечитайло, Анатолій Каліберда, Микола Комісаренко, Леонід Бочарніков, Андрій Олефір, Іван Присяжний, Іван Мороз, Олексій Мокієнко, Павло і Григорій Мірошніченки, Петро і Микола Капінуси, Валентин і Олександр Назаренки, Іван і Георгій Дубʼяги, Віталій і Віктор Єрмаки та інші.

До середини 50-х років команди району проводили між собою багато товариських зустрічей. У 1955 році відбувся перший офіційний чемпіонат району з футболу, в якому взяли участь вісім команд. Переможцем стала команда Покровського. Друге місце виборола команда колгоспу ім. К. Маркса, третє - команда училища механізації сільського господарства (нині ВПУ-75).

Відтоді щорічно проводився районний чемпіонат з футболу.

Згідно турнірної таблиці розмістилися команди: к-пів «Побєда», ім. Леніна, ім. Стаханова із Катеринівки, ім. Чапаєва із Водяного та «Комунар» із Орлів.

1956 року в районному футбольному чемпіонаті взяли участь чотирнадцять команд. Кращу гру показали футболісти колгоспів ім. Карла Маркса, «Побєда», ім. Стаханова, ім. Леніна, ім. Челюсківнців( створена на базі команди Покровського) та училища механізації.

1956 рік пройшли змагання по футболу за перехідний кубок. Про це повідомила районна газета «16 вересня на футбольному полі Покровського зібралося понад дві тисячі глядачів. Фінальна зустріч між командами челюскінців та училища механізації сільського господарства закінчилася з рахунком 3:0 на користь футболістів училища».

1957 року тринадцять команд стали учасниками районного чемпіонату з футболу. Вигравши одинадцять матчів і один зігравши внічию, перше місце виборола команда колгоспу ім. Челюскінців. Срібним призером стала команда колгоспу «Шлях Ілліча», бронзовим призером - команда колгоспу ім. Чапаєва.

1957 року замість змагань на Кубок району були проведені ігри за мʼяч. Володарями мʼяча у 1957 та 1958 роках стали футболісти з Катеринівки.

Чемпіони району з футболу в 1958 році стали спортсмени колгоспу «Побєда». З 1958 року колгоспні команди вже мали свої назви. Команда колгоспу ім. Карла Маркса – «Буревісни» колгоспу «Шлях Ілліча» (с. Катеринівка) «Колгоспник». ім. Челюскінців – «Зірка», ім. 15 років ВЛКСМ – «Комсомолець», ім. Кірова – «Зоря». ім. Чапаєва – «Водник», команда села Березове – «Урожай», училища механізації — «Трудові резерви». Інші чотирі команди мали назви колгоспів, за які виступали в змаганнях.

У 50-60-ті роки відомі футболісти Євген Ємець, Іван Чепіга, Віктор Кісенко, Василь Дуленко, Іван Калініченко, Михайло Шабрат, Віктор Сліч, Анатолій Тижненко, Павло Іващенко, Микола Білозуб, Василь Кравченко, Василь Козачок, Віктор Вакуленко, Анатолій Миленко, Володимир Ігнатенко, Анатолій Шатохін, Анатолій Балагура, Вячеслав Ладига, Олексій Біляк, Микола Білов, Валентин Олефір, Віктор Дейнега, Іван Підріз, Павло Загорулько, Анатолій Ященко, Анатолій Чуприна, Микола Щербина, Володимир Омельяненко, Іван Гадючка, Микола Назаренко, Володимир Милованов, Анатолій Андрєєв, Вячеслав Букрєєв, Леонід Петруша, Олександр Різун, Микола Ткаченко.

На Покровщині любили футбол і грали у нього цілими родинами.

Особливих успіхів наші футболісти досягли у 60-ті роки. Неодноразовими чемпіонами та призерами обласних змагань були Леонід та Анатолій Мицики, Іван і Валентин Кісенки, Іван та Анатолій Тимощенки, Григорій і Микола Капінуси, Віктор Гончаров, Геннадій Ревера, Юрій Шупік, Андрій Сердюк, Віктор Шкуркін, Валентин Юрічев , Микола Новицький, Леонід Балагура, Стас Безверхий, Віктор Ковальов, Леонід Мороз, Анатолій Легкодух, Микола Міхно, Валентин Трубчанін, Анатолій Радченко, Іван Проценко.

Хорошу гру демонструвала дитяча команда, яка вперше у 1965 році взяла участь у обласних змаганнях на приз клубу «Шкіряний мʼяч» і стала срібним призером області. Кращим воротарем Дніпропетровщини було визнано Сергія Мірошніченка, кращим нападаючим Василя Дівончика. Згодом Валерія Шахловича, Івана Мірошніченка, Олексія Єфімова та Сергія Волкова запросили грати у збірну району.

Свою долю Сергій Іванович пов’язав зі спортом та пропагандою здорового способу життя серед молоді та дорослого населення. Спорт став його професією. Все життя сам займається спортом, викладав уроки фізкультури в школах, виховав багато спортсменів, пише історію спорту Покровщини. Ми висловлюємо велику подяку Сергію Івановичу за його допомогу в проведенні нашої зустрічі, за безцінний матеріал, який він збирає все своє життя, сьогодні ми використовуємо його під час зустрічі.

Надзвичайно цікава людина, Сергій Іванович і сьогодні демонструє свою майстерність, викликає учнівську молодь на змагання з вправ на розвиток силової підготовки та вправності, приймає участь у районних змаганнях з футболу, не поступаючись молоді в майстерності.

Більше 30 років був інструктором зі спорту в колгоспі «Побєда» працював Віктор Мефодійович Єрмак. Здібний спортсмен, хороший організатор, під його керівництвом побудовано стадіон коло станції Мечетна, довгий час він був тренером футбольної команди колгоспу «Побєда». Один з кращих інструкторів зі спорту. Його неодноразово направляли на обласні конференції, що проходили в місті Дніпро, колишній Дніпропетровськ. Там він ділився своїм багатим і безцінним досвідом щодо розвитку фізичної культури і спорту на селі. Згодом ці доповіді ввійшли до книги, яку випустили і Києві.

В 1954 році було побудовано стадіон в с. Братському. Першим організатором футбольної команди був В.Ф. Солобченко, в різні роки її тренували Микола Миколайович Андрущенко, Чикальський. З 1968 року інструктором зі спорту працював Володимир Григорович Кузнєцов. В різні роки грали Кузнєцов Микола Григорович, Андрущенко Микола Миколайович, Гавриленко Іван Васильович, Гавриленко Анатолій Іванович, які присутні.

Члени команди були настільки віддані футболу, що не було жодної сили, яка б могла перешкодити їм взяти участь у грі. Були випадки, коли долаючи багато кілометрів, футболісти з села пішки добиралися до Покровського, щоби зіграти у футбол або взяти участь у змаганнях, при цьому неодноразово перемагали. Команда вирізнялася хорошою грою, спортивним азартом. Сьогодні у футбол грають їхні онуки. Едуард Сахненко, Василь Гавриленко, Олександр Кримов - продовжувачі прославлених футбольних династій.

В селі Романки серед перших спортсменів, які брали участь у офіційних районних змаганнях з футболу були Володимир Кушнір, капітан і тренер команди. Михайло Клименко, Іван Задорожній, брати Норенки, Володимир Гасенко, Євген Гайдук, Петро, Володимир і Анатолій Швайки, Петро Пальцун, Іван і Петро Пазії, Іван Гарбуз, Іван Тихий Нихальчук, Володимир Нечипоренко. Згодом Романківську команду очолив Іван Кісенко. Його першого з романчан запросили грати у збірну району з футболу. Ми раді бачити в нашій залі Пахолку Олександра Вікторовича, Нечипоренка Анатолія Михайловича, Горця Петра Миколайовича.

В с. Олександрівці Одним з перших організаторів зі спорту працював Нетреба Григорій Михайлович, він був тренером футбольної команди, яка показувала високу майстерність гри. В її складі продовжували грати хлопці легендарного матчу 42 року Григорій Савчук, Іван Нечитайло, Андрій Олефір, Григорій Мірошніченко. Талановиту гру демонстрували Мокієнко, Павло Мірошніченко, Петро і Микола Капінуси. На зустрічі присутні Савчук Віктор Григорович, Таран Олександр Дмитрович, Мірошніченко Іван Григорович, Кугай Віктор Іванович, Гончаренко Євген Вікторович, які дарували вболівальникам чудову гру.

Команда футболу колгоспу «Родіна», в ті часи це була провідна футбольна команда Покровщини, яка в основному представляла збірну футбольну команду району, що успішно виступала на обласних змаганнях. В її складі грали Леонід та Анатолій Мицики, Іван і Валентин Кісенки, Іван і Анатолій Тимощенки, Григорій і Микола Капінуси, Віктор Гочаров, Геннадій Ревера, Юрій Шупик, Андрій Сердюк, Віктор Шкуркін, Валентин Юрічев, Микола Колісник, Микола Новицький, Леонід Балагура, Стас Безверхий, Віктор Ковальов, Леонід Мороз, Анатолій Ленкодух, Микола Міхно, Валентин Трубчанін, Анатолій Радченко, Іван Проценко і демонстрували високий професіоналізм та незламність командного духу. Шепшелей Володимир Анатоліцовичр бойовий, вольовий спортсмен, який достойно представляв колгоспну команду, неодноразово грав в складі збірної району, сьогодні Володимир Анатолійович депутат селищної ради, Красногруд Микола Володимирович тренер футбольної команди, сам був гарним футболістом, гравці грали добре, викладалися і показували результативний футбол.

Серед представники легендарної футбольної команди 80-х років «ЦСК» села Левадного: Дрогобицький Михайло Михайлович, Федоряк Сергій Сергійович, Степаненко Віктор Григорович, які демонстрували свою майстерність, командну згуртованість, бажання до перемоги.

Прикладом великої любові і відданості спорту наших земляків є будівництво спорткомплексу в Левадному, під час якого в повній мірі проявилися організаторські та спортивні здібності Михайла Михайловича Дрогобецького. Сьогодні Михайло Михайлович успішний підприємець, волонтер, депутат селищної ради.

С.І. ВОЛКОВ.