Анатолій Мефодійович Хорунжий (* 5 листопада 1915—† 1991) — українській письменник, прозаїк.

Народився в селі Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області. Працював арматурником на заводі, згодом співробітничав у районній газеті. Закінчив Український комуністичний інститут журналістики в Харкові (1938). У роки німецько-радянської війни був фронтовим кореспондентом. Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Вітчизна», газеті «Літературна Україна».

Збірка оповідань і нарисів:

«Буковинські оповідання» (1949),
«Літа молодії» (1952),
«Весняний дощ»,
«На цілинних землях» (1954),
«Вечірня дорога»,
«Рідне село» (1956),
«Останній» (1958),
«Незабутні весни» (1959),
«Наше метро» (1960),
«Строгість» (1961),
«Перший слід» (1963),
«Давня французька пісенька» (1971),
«Ми з тобою, поле» (1972);
Повісті:

«Незакінчений політ» (1958),
«Ковила» (1960),
«Місто над нами» (1962),
«Чорна бурка»,
«Три верби» (1964),
«Осяяний зорями» (1967),
«Дужчий за океан» (1978),
«Супрун» (1980) та інші.
Співавтор сценарію документального фільму «Крила Перемоги» (1973).

Автор літературних записів спогадів радянських повітряних асів: О. Покришкіна — «Небо війни», В. Лавриненкова — «Повернення в небо», В. Єфремова — «Ескадрильї летять за обрій».

Джерело: Вікіпедія