Велика Вітчизняна війна одна з надскладних і неоднозначних і суперечливих сторінок в історії України. Попри все, громадяни України, як і громадяни всіх республік колишнього СРСР, піднялися на боротьбу з фашистами, захищаючи, перш за все, власне життя, життя своєї родини, домівку, свою віру і культуру, одним словом – Батьківщини. 

Пам’ять про Велику Вітчизняну війну, про священну нашу Перемогу, і нині, через багато років, ятрить серця мільйонів. В Україні немає жодної сім’ї, яка б не зазнала горя тієї лихої години, яка б не оплакувала загибелі чи каліцтва своїх рідних і близьких. 

Про це йшла мова на вечорі-зустрічі «У вічній пам’яті народній не закінчилася війна» учнів ВПУ№75 з ветераном Великої Вітчизняної війни, фронтовиком Василем Антоновичем Шульгою.

Василь Антонович цікаво розповідав про свої фронтові дороги. Вісімнадцятирічним юнаком став Василь бійцем 589 стрілецького Червонопрапорного полку 4 Українського фронту, в вересні 1943 прийняв перший бій на річці Молочній під Мелітополем, форсував Сиваш,був поранений в ногу. Після шпиталю воював на Балтійському напрямку, брав Кенігсберг. Був кулеметником. Ходив Василь у розвідку, брав «язиків». Неодноразово був тяжко поранений. Нагороджений Орденами Слави і Вітчизняної війни І ступеню, медалями «За мужність», «За відвагу», «За взяття Кенігсберга», та іншими нагородами, які рясніють на його грудях.

Велике задоволення отримали учні від спілкування з Василем Антоновичем Шульгою. Зберіг ветеран і силу духу і почуття гумору і молодецьку бадьорість. Не нарікає на життя, хоча в нього нестерпно болять старі рани , щемить серце, коли приходять спогади…

Учні вітали ветерана піснями та віршами про війну, задавали багато питань.