Четвер, 20.07.2017, 23:30
Вітаю Вас, Гость | RSS
Книжковий акцент

Сергій Жадан. Ворошиловоград
  Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» було визнано «Українською книгою року Бі-Бі-Сі 2010». Важко не погодитись із цим рішенням. На користь книги Жадана свідчить не тільки майстерність подачі, тонкий іронічний гумор і проста вишуканість мови письменника, до яких його читачі загалом вже звикли. Але також і актуальна для нашого суспільства, проста та разом із тим глибока ідея твору. Так її описав сам Сергій Жадан: «Роман про те, що потрібно захищати себе, своїх близьких, свої принципи, свою територію, своє минуле, своє майбутнє. Це роман про опір, роман про протистояння, про захист своїх принципів від зовнішнього тиску.»


віртуальна виставка
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу
Головна » 2015 » Жовтень » 10 » Нобелівська премія з літератури
11:51
Нобелівська премія з літератури

Нобелівська премія з літератури - щорічна нагорода за досягнення в галузі літератури. Вручається з 1901 року Нобелівським фондом.

Нобелівський комітет оголосив лауреата премії 2015 року з літератури. Ним стала письменниця з Бєларусі Світлана Алексієвич.

Премія присуджена "за її багатоголосу творчість - пам'ятник стражданню і мужності у наш час", передає офіційний сайт Нобелівського комітету.

За всю історію вручення премії з 112 переможців Алексієвич стала чотирнадцятого жінкою, яка отримала премію в галузі літератури. Цього року призові становлять 8 мільйонів шведських крон (953 тисячі доларів).

Світлана Алексієвич народилася 1948 року в Іванo-Франківську. Батько - білорус, мати - українка. У 1972 році закінчила відділення журналістики Белдержуніверситету ім. Леніна. Працювала вихователькою в школі-інтернаті, вчителькою. З 1966 року - в редакціях районних газет "Припяцкая праўда" і "Маяк комунізму", в республіканській "Сільській газеті", з 1976 року - в журналі "Німан".

Літературну діяльність розпочала у 1975 році. Перша книга - "У війни не жіноче обличчя" - була готова в 1983-му і пролежала у видавництві два роки. Авторку звинувачували в пацифізмі, натуралізмі і розвінчанні героїчного образу радянської жінки. "Перебудова" дала доброчинний поштовх. Книга майже одночасно вийшла в журналі "Октябрь", "Роман-газеті", у видавництвах "Мастацкая літаратура", "Радянський письменник". Загальний наклад сягнув 2 млн примірників.

Також перу Алексієвич належать художньо-документальні книги "Цинкові хлопчики", "Чорнобильська молитва", "Час секонд-хенд" та інші твори.

Алексієвич має багато нагород. Серед них - премія Ремарка (2001), Національна премія критики (США, 2006), приз читацьких симпатій за результатами читацького голосування премії "Велика книга" (2014) за книгу "Час секонд-хенд", а також премія Курта Тухольського "За мужність і гідність у літературі", премія Андрія Синявського "За благородство в літературі", російська незалежна премія "Тріумф", лейпцизька книжкова премія "За внесок у європейське порозуміння", німецька премія "За найкращу політичну книгу" та імені Гердера. У 2013 році Світлана Алексієвич стала лауреатом Міжнародної премії миру німецьких книготорговців.

5 важливих цитат Світлани Алексієвич

Нобелівська лауреатка про свої книги, життя, добро і зло

1. "У мене в книзі ("Час секонд хенд" ) є уривок, де ми з одним моїм співрозмовником розмірковуємо про зло і він розповідає таку історію. Про тітку Олю... Це була мамина сестра. Її всі любили — довге волосся, гарний голос. І він хлопчиком був у неї закоханий. Потім він виріс, почалася перебудова, і він дізнався, що тітка Оля в роки Сталіна донесла на рідного брата і той згинув десь у таборах. І коли тітка Оля стала стара, вмирала від раку, він запитав її: "Тьотю Олю, навіщо ти це зробила?". А вона відповіла: "Не знайшов би ти чесної людини в 37-му році". "А що ти пам'ятаєш про цей страшний час?" "Це найщасливіші роки мого життя. Мене любили". Про що я? Розумієте, немає хімічно чистого зла. Зло — це і Сталін, Берія, і красива тьотя Оля. Зло, воно розсипано, розосереджено по життю. Часто невловимо і незримо для очей. І так було не тільки при Сталіні. Так було завжди і є зараз".

2. "Зло — це річ більш хижа, більш зручна, проста. Більш відпрацьована, ніж добро. Це вже відшліфований людський механізм, чого не скажеш про добро. Як тільки починаєш говорити про добро, всі називають якісь імена, про які кожному ясно, що ти не такий і таким ніколи не станеш. "Я не мати Марія". Людина вже алібі собі приготувала. І всі питання сьогоднішні, вони призводять до того, що треба читати Достоєвського. Бо щастя Толстого — воно якесь повітряне, умоглядне. А зло — воно постійно навколо нас. Тим більше ми серед катів і жертв росли. Ми в цьому середовищі постійно"

3. "Ця книга ("У війни не жіноче обличчя") створена з того, про що вони мені говорили: "Свєта, це не треба друкувати". І у мене були конфлікти спочатку, коли я їм давала читати те, що вибрала. Потім перестала, уявивши, що було б з "Архіпелагом ГУЛАГ", якщо б його дали переписати героям. Багато моїх героїнь, читаючи, були в шоці, відмовлялися від своїх слів. Тому що, звичайно, "ми перемогли" стояло за всіма тими історіями, які вони розповідали. Якою ціною перемогли — неважливо. І те, що нічого з цього, ніякі ці страждання не конвертувалися в свободу, це теж неважливо. Розумієте? Ціни житті — ніякої. Все ХХ століття старанно зводило у нашій країні ціну людського життя до нуля"

4. "Я не вважаю, що свою батьківщину не треба любити, — я не розумію, чому людське життя коштує так дешево. Я не розумію, чому наші люди ніколи не жили своїм життям, щоб для себе, для дому, для сім'ї. У радянський час був культ аскетизму, служіння, все це чеховське життя, воно у нас було принижено, обсміяне, опльоване... Пам'ятаю, коли я вчилася в школі, нам говорили, що за батьківщину потрібно віддати життя. Ніхто не говорив, що чоловік повинен бути щасливий, що життя дано для чогось іншого"

5. "Інтелігенція не тільки не знає, не тільки не хоче знати, що відбувається, але і сама абсолютно невпливова. Загублено навіть колишня народна повага до книжкової людині. Але це дуже велика помилка, що інтелігенція не розмовляє з владою. І не менша — те, що інтелігенція не розмовляє з народом. То вона його боїться, то втратила якості, необхідні для розмови. І людина залишена на самоті. На очній ставці з тінню злиднів, з сяючими шмотками у вітрині, з уживаною іномаркою. І з тієї ж гвинтівкою, яку хтось дасть"

Джерело: www.buro247.ua

Переглядів: 220 | Додав: Адміністратор | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Графік роботи
Бібліотека працює з
800 до 1700
без перерви
субота з 800 до 1600

Остання п'ятниця місяця -
читачів не обслуговуєм,
санітарнй день.
Вихідні дні — неділя, понеділок
Контактні дані
тел.: (05638) 2-16-99
skype.: pokrlibrary
e-mail: pokrlib@yandex.ua
Адреса: Покровське, 53600,
Дніпропетровська обл.,
смт. Покровське,
вул. Карла Маркса 128
Пошук
Афіша
Запрошуємо Вас відвідати культурно-мистецькі заходи, що відбудуться у читальній залі бібліотеки:


Засідання «Вікігуртка» щосуботи,об 11 год.

Запрошуємо всіх бажаючих (без вікових обмежень) пройти безкоштовне навчання для здобуття навичок роботи з комп'ютером та в мережі інтернет.
Інтернет ресурси