Бій під Крутами… Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918 року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську народну республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва. Їхній подвиг навічно ввійшов до літопису боротьби за незалежність Вітчизни, як одне із свідчень незламності духу українського народу, його вічним прагненням до волі і справедливості.

 Їх порівнюють з трьомастами спартанцями, чи з трьомастами козаками під Берестечком. Але ж ми знаємо, що загибель студентів – це символ патріотизму й жертовності українського народу, його вільної душі й незламного духу, який завжди боровся й боротиметься за кращу долю. Можна багато про це казати, але важливіше зрозуміти, що юні патріоти віддали своє життя за рідну землю. Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща.

Про це йшла мова на на патріотичній годині «Віддали життя герої за нашу свободу» для учнів групТМ-14-1 та К-15-4 ВПУ №75. Йшлося також про події, які передували Крутянській битві, про політику тогочасного уряду. Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. «Понад все вони любили свій коханий край», – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

Прозвучали поезії «На Аскольдовій могилі…» П. Тичини, «На могилах» О. Тарнавського, «Крути» М. Лавренка та ін. Демонструвалася тогочасна хроніка, відеокліпи пісень про Крути.