«И долго буду тем любезен я народу,
Что чувства добрые я лирой пробуждал,
Что в мой жестокий век восславил я свободу,
И милость к падшим призывал.»

                                        О.С Пушкін.

Шостого червня весь світ відзначатиме 215 років від дня народження великого російського поета, драматурга та прозаїка Олександра Сергійовича Пушкіна. Ще за життя його називали "сонцем російської поезії".

Напередодні ювілею великого російського поета в читальній залі пройшов тематичний вечір «Душа в заветной лире…» для старшокласників шкіл селища, на якому після розмови про видатного російського поета присутні подивилися мультфільми за казками поета.

Олександр Сергійович Пушкін був тісно пов’язаний не тільки з Україною, а й з українськими письменниками, поетами, громадськими діячами.

Дружина поета, Наталія Гончарова, була правнучкою знаменитого українського гетьмана Петра Дорошенка. Письменник відвідував Ярополець і могилу гетьмана у 1833.

Пушкін був у близьких стосунках із українцями М. Маркевичем, М.Максимовичем, Д. Бантишем-Каменським, Орестом Сомовим, допомагав М. Гоголеві увійти в російську літературу. Він цікавився українським фольклором, мав у себе «Опыт собрания древних малороссийских песней» М. Цертелева,«Малороссийские песни» М. Максимовича та його ж таки «Малороссийские народные песни», «Запорожскую старину» І. Срєзнєвського, однак українська народна образність не знайшла майже ніякого відбитку в його творчості.

Перебування під час заслання в 1820—1824 в Катеринославi та Одесі, відвідування Києва, Кам'янки біля Білої Церкви, помістя Родзянків на Полтавщині, Бовтишки на Кіровоградщині познайомило Пушкіна з українським національним життям і природою України. За роки, прожиті на українській землі, О. Пушкін здійснив 19 подорожей, побував у 124 населених пунктах.
П. Куліш підкреслював значення Пушкіна для української літератури. Пушкін впливав на неї як вишуканістю свого поетичного слова, так і великодержавною російською ідеологією.

Із творчістю Пушкіна був добре ознайомлений Т. Шевченко. Його вірші він цитував напам'ять і декотрі з них відображаються і в його власній творчості. Шевченко своєю поемою «Сон» («У всякого своя доля» пристрасно заперечив пушкінську апотеозу Петербургу в поемі «Мідяний вершник». Високо оцінювали російського поета І. Франко, Ю. Федькович, Панас Мирний.
 

Пушкіна перекладали на українську мову, починаючи з 1829 р. Найкращі переклади 19 — початку 20 століття належать Л. Боровиковському, М. Старицькому, І. Франкові, М. Вороному. Серед радянських перекладачів найвизначніші П. Филипович, М. Зеров, М. Рильський, М. Бажан, М. Терещенко, Н. Забіла, В. Свідзінський.

Драматичні твори Пушкіна («Борис Годунов», «Камінний гість», «Маленькі трагедії» йдуть на сценах українських театрів. Широко представлені в репертуарі театрів написані за творами Пушкіна опери «Руслан і Людмила» М. Глинки, «Русалка» О. Драгомижського, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Євгеній Онєгін» і «Мазепа» П. Чайковського, «Алеко» С. Рахманінова, балети «Мідний вершник» Р. Глієра, «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф'єва й ін. За творами Пушкіна українські композитори створили опери «Дива дивні» — В. Птушкін і «Золота рибка» — Г. Юсим, симфонію-поему «Прощання» — В. Бібик й ін.

Музеї Пушкіна існують в Одесі та Кам'янці, пам'ятники поетові — в Дніпропетровську, Одесі, Києві, Кам'янці , Феодосії, Харкові, Тернополі тощо.